Михайло Гончар - про газову стратегію РФ щодо України та перспективи національного газовидобутку

Росія продовжує використовувати газ як "товар плюс". Все одно мріють "покарати" Україну. Про це розповів в інтерв'ю журналу "Країна" президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

"Ставлять на обхідні трубопровідні проекти. Європейський Союз виявляється дедалі більш безсилим у протидії російським "відкатопроводам", менш послідовним у диверсифікації постачання газу й зменшенні залежності від Росії. Заплющують очі на реалізацію Газпромом і групою його європейських компаньйонів проектів типу "Північний потік 2". Тобто продовжують жити в довоєнному вимірі. Кажуть, що це – бізнес і нічого більше. Але цей бізнес із подвійним дном", – говорить експерт.

За його словами, через ланцюжок розмаїтих офшорів, фондів, ініціатив російські компанії енергетичного сектору фінансують різноманітні проекти культурницького, мистецького, наукового спрямування.

"Насправді це така собі "матрьошка" в середині якої – "грантове сприяння" лобістам різного штибу в тій чи іншій країні", – додає він.

 

Щодо видобутку газу у країні, то українські родовища забезпечують по 20 мільярдів кубів щороку останні 12 років. Геологи розвідали, що слід бурити глибше - продовжує далі Михайло Гончар.

"До такого ж висновку прийшла й компанія "Шел", що перемогла 2012 року у конкурсі на розробку Юзівської площі по нетрадиційному газу. Вони були впевнені в тому, що там є поклади і традиційного газу. У нас зроблено певні кроки по реформі газового сектору, зокрема, уніфікували ціну на газ. Видобутий в Україні державною компанією Укргазвидобування продають по ціні імпортованого на внутрішньому ринку. На ці гроші УГВ може розвивати власний газовидобуток", – коментує експерт.

Торік у грудні уряд схвалив концепцію щодо розвитку національного газовидобутку.

"Та віз не зрушив з місця. Бо ключові питання не вирішено. Отримання дозволів та погоджень на буріння свердловин не спростили. Щоб отримати усі необхідні погодження, треба пройти 44 інстанції і витратити до чотирьох років. Якось чув, як канадський інвестор скаржився на поляків. Мовляв, чому я більше року маю витрачати на дозволи для буріння сведловини. В Канаді на це йде, каже, шість тижнів. Тому в Канаді, Штатах газова революція й відбулася", – відзначає Михайло Гончар.

 

Інтерв'ю з Михайлом Гончаром читайте у свіжому номері журналу "Країна" від 29 червня.

Читали 228 разів