Як газові війни Заходу зачеплять Україну

Американські санкції проти РФ зроблять європейські компанії більш обережними щодо «Північного потоку-2». Проте Київ має відпрацювати одну з важливих цілей у відносинах з «Газпромом», європейськими компаніями та Єврокомісією. Адже санкції США проти РФ вдарили по енергетичним інтересам ЄС, і Європа вже пообіцяла зробити відповідні кроки в бік Вашингтону. Хто є недругом України, та які шляхи до модернізації енергетичної системи держави в інтерв’ю «Народній Правді» розповів експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

– Як санкції, нещодавно підписані Дональдом Трампом, вплинуть на долю «Північного потоку-2»?

– Я б назвав це не санкціями Трампа. Це санкції США, бо прийняті вони Конгресом і Трамп не може їх відмінити. Санкції подіяли навіть ще до їх підписання. Наприклад, французька компанія ENGIE 28 липня зробила заяву про те, що вона може утриматись від фінансування цього проекту, якщо санкції запрацюють.

Річ в тому, що більшість європейських компаній мають серйозний бізнес в США на різних американських ринках. Та ж сама голландсько-британська Shell активно працює в США в секторі видобутку. Тому для них буде дуже затратно потрапити під штрафи американських компетентних органів. В такому разі для них втрачається сенс брати участь з росіянами в «Північному потоку-2», якщо вони там витратять гроші, а потім ще наштовхнуться на колосальні штрафи – це не бізнес. А якщо будуть ще обмеження в доступі до американського ринку – це теж не бізнес. Для європейських компаній санкції США стануть стримуючим чинником.

Зараз ми бачимо, що партнери «Газпрому» вийшли з угоди акціонерів 2015 року і «Газпром» там лишився сам. П’ять компаній, які підтримують проекти, звідти вийшли. Це було ще до американських санкцій.

Так, нещодавно вони зробили свої фінансові внески, але на цьому все може й обмежитися. Також у «Газпрома» можуть виникнути проблеми з підрядником. Проблема в тому, що «Газпром» не може сам реалізувати подібні проекти, тому що не володіє технологіями глибоководної укладки труб. Росія не випускає труб, які витримують надвисокі тиски. Їх можуть надати тільки німці чи японці. Тому зараз багато компаній, які підрядились під газпромівські проекти дуже ретельно все рахуватимуть і зважуватимуть, перш ніж долучитись до виконання підрядних і субпідрядних робіт, щоб не потрапити на санкції.

Так, буде багато галасу з Москви, що ми на зло США все побудуємо, але ніяких рухів в Балтійському морі поки що не буде.

– Якщо правильно розумію, для російської сторони фінанси не так проблематичні як технології?

– Фінансова сторона теж проблемна. У них немає повного бюджету на весь проект (Сьогодні загальні капіталовкладення оцінюють в 8 млрд євро, хоча раніше голова «Газпрома» Олексій Міллер говорив про 9,9 млрд євро – «Народна Правда»).

Є частина коштів, яка дозволяє розпочати будівництво, решту вони планували залучити, так було з «Північним потоком». Але у «Північного потку -2» інша ситуація – у ЄС з’явився Третій енергопакет, є низка країн-противників, а відповідні дозволи не отримані. Далеко не всякий підрядник наважиться щось робити. Бо у тих же італійців з Saipem є негативний досвід роботи по «Південному потоку», який РФ анулювала, а відповідні договору штрафні санкції італійці не отримали. Тому й по фінансуванню і по технологіях ситуація не однозначна.

– Росія збільшила транзит газу через Україну цього року. Як правильно готуватись до 2019 року і шантажу з боку РФ, вони там говорять, що пустять газ в обхід?

– Хай говорять, якщо звертати увагу на їхні переможні реляції, то вони у грудні 2015 року мали запустити «Південний потік» в експлуатацію і вивести Україну з транзиту. І де той «Південний потік»? Тому тут така ж ситуація. В 2019 році нічого у них не буде. Навіть якщо сьогодні почнуть будувати, то покласти трубу в морі і почати її експлуатацію – це не одне й теж. Там ще рік з гаком  налагоджувальних робіт. Якщо у них все складеться, в чому є сумніви, то це буде десь 2021 рік.

Якщо в 2019 року в України не буде контракту – це не катастрофа. Україна та Єврокомісія наполягатимуть, щоб, принаймі, тимчасовий контракт був підписаний.

Для нас важливе інше – там, де наші європейські гібридні партнери показують всю свою аморфність, змінити систему відносин з «Газпромом», а саме – перенести точку здавання-прийому газу з західного кордону України на східний. І це треба зробити спільно з європейськими компаніями за сприяння Єврокомісії. Це потрібно, щоб ми укладали транзитні контракти з європейськими компаніями, які мають довгострокові контракти з «Газпромом» на постачання газу. У нас тоді – «довгі» контракти на транзит, але вже не з «Газпромом». Нажаль, тут ЄК не проявляє активності. Тому коли в Брюсселі говорять, що в Києва немає політичної волі до енергетичних реформ, то так само можемо і ми говорити: у Брюсселя немає політичної волі змінити систему приймання-передачі газу, привести його у відповідність нинішнім реаліям, чим сприяти завершенню реформи газового сектору європейського взірця.

– Чому так?

– Ми розуміємо, що проблема у німецький позиції. Німеччина тут виступає ситуативним союзником РФ, противником США і недругом України, підтримуючи «Північній потік-2», який наддасть нам щорічних збитків на $2 млрд. Німецькі компанії не бажають нічого змінювати у стосунках з «Газпромом». І спираються при цьому на позицію уряду ФРН, яка поялгає в тому, щоб попри усі проблеми, продовжувати діалог і співпрацю з Росією.

Взагалі не потрібно мати ілюзій стосовно того, що нібито Німеччина дружня нам держава. Візьміть ретроспективу останніх 10 років. Хто сприяв побудові існуючого «Північного потоку»? Німеччина. Хто пробив розширення використання газопроводу OPAL в інтересах Газпрому? Німеччина. Хто найбільш активно просуває російський «Північний потік-2», що руйнує Енергетичний Союз ЄС? Німеччина. Хто виступає найактивніше проти нових американських санкцій щодо РФ? Німеччина. Чий колишній канцлер пішов на службу до «Газпрому»? Німецький.

Тому, ефективно стримувати Росію вдасться тільки тоді, коли «кийок американського ковбоя» приведе до тями «німецьку корову», яка своєю політикою фактично допомагає Кремлю «бикувати» в Європі.

 

Олександр Куриленко

Читали 250 разів