ЄС – Росія: відповісти не можна ігнорувати Рекомендовані

На тлі подій, що відбулися протягом останнього тижня у відносинах Україна – ЄС та деструктивної ролі Росії щодо них, Брюсселю необхідно подбати про дії ЄС у відповідь на нове становище, яке зараз складається.

Головна причина провалу Угоди про Асоціацію ЄС–Україна – дії Росії. Тут можна цілком погодитись з оцінками Е. Брока, К.Більдта та багатьох інших. Я неодноразово відзначав у своїх інтерв’ю, коментарях, виступах в Україні та в Європі, що Росія веде системну політику, спрямовану на поразку східної політики ЄС. Ось лише одне з моїх висловлювань на «Радіо «Свобода» 22 березня 2013 р.: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24936207.html

Те, що відбулось у Києві 21-го листопада – неправомірне розпорядження уряду Азарова про призупинення Угоди про асоціацію – це моральна, психологічна та політична поразка ЄС. Це крах усієї Східної політики ЄС. ЄС не має залишити це без належної реакції та дій у відповідь. ЄС «проковтнув» вірменську поразку, списавши це на Єреван. В підсумку тепер має ще й київське фіаско, а навіть це можна назвати катастрофою, враховуючи масштаби та місце України на геополітичній мапі Європи. Можна не сумніватись, що щось подібне буде й з Молдовою та Грузією.

Тому, ЄС має завдати удару у відповідь на дії Росії. Росія виходить з того, що її роль, як торговельного партнера ЄС – унікальна та незамінна, особливо в тому, що стосується енергоресурсів: газу, нафти, вугілля, атомної енергії. ЄС давно вже мав би показати Росії (особливо, після газової кризи 2009 року), що вона не є в цьому плані незамінною. Тим більше, що Росія у своїй зовнішній торгівлі на 50% залежить від ринку ЄС:

Росія не сприймає понять «компроміс», «баланс інтересів», «стратегія win-win» тощо. Вона спрямована завжди на продавлювання своїх інтересів. Її універсальний інструментарій – енергоресурси. В Росії не без задоволення відзначають ефективність використання газового важеля, який дозволяє вирішувати питання на користь Москви. Показово, що в одному із звітів Центру військово-політичних досліджень Інституту США та Канади Російської Академії наук «Оптимизация военной политики России в целях обеспечения национальной энергетической безопасности», який був опублікований рік тому у листопаді 2012-го, міститься достатньо відверта констатація: «Основными потребителями российского сырья являются страны Восточной, Центральной и Западной Европы. Даже страны с весьма диверсифицированной экономикой, такие как Германия, серьезно зависят от России, которая поставляет в эту страну 40% от всего объема экспортируемого газа и 20% экспортируемой нефти. Это, как один из факторов, позволяет России достигать определенные политические цели, например, приостановки расширения НАТО, углубления связей с Украиной путем поддержки пророссийского кандидата на президентских выборах и т.д.». Тепер, до цього переліку «трофеїв» росіяни можуть додати і Угоду про асоціацію ЄС-Україна.  

Водночас, енергетичний експорт є вразливим місцем Росії, оскільки зорієнтований, переважно, на ринок ЄС і звідти Росія отримує левову частку валютних надходжень. За оцінками Міністерства економічного розвитку Росії: “В структуре российского экспорта в страны ЕС по итогам 2012 года преобладали поставки минеральных продуктов. 62% от всего российского экспорта этих продуктов на сумму 231,6 миллиардов долларов поступает в страны ЕС, тогда как ввоз минералов из России составил только 32% европейского импорта.около 80% российского экспорта в ЕС составляют энергоносители (в 2012 г. - 3/4 общего объема экспортных поставок нефти, 70% природного газа, 50% угля)».

За даними російської Федеральної Митної Служби у 2012 році, експорт енергетичних продуктів приніс Росії 69,8% загальних доходів російського експорту, в цілому - $366 млрд. від загальної суми $524,7 млрд.   Експорт нафти приніс $180 млрд., нафтопродуктів – $100 млрд., газу - $63 млрд., вугілля – $13 млрд., електроенергії – $1 млрд. 

На підставі даних Євростату за період 2002-2010 р.р., можна дійти висновку, що Росія практично більш ніж 2-кратно наростила свою частку у постачанні вугілля до ЄС – з 13,1% до 27,1% та суттєво наростила частку у постачанні нафти – з 29,2% до 34,5%. РФ, забезпечуючи третину потреб ЄС в імпорті вугілля та нафти водночас не має потужних «вугільних» чи «нафтових» важелів впливу, оскільки це – біржові товари.

Зовсім інший стан речей у постачанні газу, де ринкові сили не діють так ефективно як у випадку вугільного чи нафтового секторів. Це обумовлено специфікою постачання газу через трубопровідну інфраструктуру, що посилює монополізм, не сприяє появі нових гравців на ринку та спонукає Кремль перетворювати природний газ на зброю.

Тому ЄС має унікальний шанс використати зрослу залежність Росії від європейського ринку як елемент тиску на Москву у відповідь на її дії з торпедування угод про асоціацію з країнами Східного Партнерства. ЄС має прийняти рішення про скорочення імпорту російського газу, нафти, нафтопродуктів та вугілля. ЄС має виконати спеціальну операцію з примусу газократичного режиму в Кремлі до норм цивілізованої поведінки. Як бачимо на прикладі Ірану, це може справляти вплив. ЄС не повинен залишити без уваги та жорсткої реакції подібні дії Росії. Заклики А. Меркель до Росії "подолати останні пережитки "холодної війни" навряд чи справлять ефект на В.Путіна, який добре усвідомив, що реакція ЄС обмежується вербальними засобами, за якими не слідують дії.

Понад 70% російського газового експорту замкнено на ЄС. Зараз ще не холодно. Певні запаси газу є в підземних газосховищах на території країн ЄС, тому може бути проведена показова акція – «мирні навчання ЄС «Тиждень ЄС без російського газу», попередивши Кремль про перехід до політики мінімізації закупівлі газу на Сході, починаючи з 2014 року.

87% російського нафтового експорту замкнено на Європу. У ЄС є 90-денні запаси нафти. Тому можна оголосити наступні «мирні навчання ЄС «Місяць ЄС без російської нафти». Адже ЄС спокійно обходиться без іранської нафти.

Російський вугільний експорт у 2013 році став збитковим із-за падіння світових цін на вугілля. 70% вуглевидобутку в Росії розташовано в Кузбасі, далеко від портов європейської та азійської частини РФ. Тому, навіть, якщо Росія хотіла б переорієнтувати європейський експорт свого вугілля на Схід – в Азію, у неї це не вийде, оскільки не існує достатніх потужностей залізничного транспорту, а до того ж, її вугілля однак буде неконкурентним австралійському та індонезійському, які є більш теплотворними та мають низькі логістичні витрати. Головними імпортерами російського вугілля у Європі у 2012 році були: Британія (20 млн.тонн), Німеччина (11 млн.тонн), Нідерланди (7,5 млн.тонн), Польща (6,5 млн. тонн). Російське вугілля може бути заміщено на ринку ЄС американським, якого стає дедалі більше внаслідок революції сланцевого газу у США. Таким чином, можна оголосити про «рік без російського вугілля».

ЄС міг би звернутись до США прискорити прийняття рішення щодо реалізації проектів експорту LNG зі США до ЄС, початок яких запланований на 2016 рік.

Санкції ЄС проти Ірану – відмова від закупок нафти – завдали відчутних економічних втрат режиму, послужили стимулом запуску трансформаційних процесів всередині країни. Але Іран мав можливості переорієнтувати свій нафтовий експорт на Китай, оскільки він технологічно є більш гнучким – танкерами з морських терміналів. Російський експорт газу, нафти та значною мірою, нафтопродуктів, зорієнтований переважно на трубопровідні потужності та термінали, що спрямовані на ЄС. Їх не вдасться розвернути на Азію, потрібно будувати нові магістралі. На Сході Росії, попри гучні декларації, Москві не вдасться створити раніше 2030 року аналогічні європейським трубопровідні потужності. Тому їхній експорт буде лишатися жорстко прив’язаний до ЄС.

«Газпром» має бути оштрафований за результатами 2-річного розслідування негайно, не чекаючи весни 2014 року, причому, на максимально можливо суму. Ні за яких обставин ЄС не має допускати вилучень для «Газпрому» з ІІІ Енергопакету для газопроводів OPAL, NEL (продовження «Північного потоку» по території Німеччини), а також «Південного потоку» на чому наполягає Росія.

Єврокомісія має розглянути питання про замороження усіх проектів будівництва атомних енергоблоків російської конструкції на території країн-членів ЄС. Російські державні компанії на кшталт «Роснефти», «Газпрому», а також трейдери, що торгують російською сировиною, мають постати в епіцентр вивчення їх діяльності на ринку ЄС на предмет відповідності дотримання законодавства ЄС.

І насамкінець, було би потужним психологічним ударом по режиму в Кремлі – бойкот Олімпіади в Сочі 2014 року. Якщо залишити усе як є, зваливши провину на українську клептократію (що, безперечно, має місце), то це тільки розпалить апетити Москви і вона піде далі, діючи вже проти слабких країн ЄС та його потенційних членів. Наступними стануть Болгарія, Хорватія та Балканські країни. Країни Балтії також відчують посилення тиску.

   
 

 

Читали 8126 разів