20 лютого. Ескалація в Україні: que prodest?

ENGLISH VERSION Режим Януковича за чотири роки перетворив Україну у зону «трьох «К»: клептократії – корупції – криміналітету. Правляча камарилья стрімко трансформує країну у «чорну діру» Європи, створюючи найсерйозніші виклики для європейської безпеки з часів балканської війни 90-х. Але самостійно режиму Януковича цього не вдалося б зробити, якби він не мав зовнішньої підтримки з боку так званої «керованої демократії» сусідньої Росії, охопленої синдромом реваншизму на пострадянському просторі. 

Саме політика путінської Росії носить директивний характер для режиму у Києві. Зараз Росія грішми та кров’ю прив’язала Януковича до себе і вивела його з кола цивілізованих лідерів світу.

  1. Прикриваючись фальшивими тезами про «прагматичний діалог», «простір безпеки від Ванкуверу до Владивостоку», «євразійську зону вільної торгівлі, що об’єднала би ЄС та СНД», які тішать слух брюссельської бюрократії, Росія насправді реалізовує виключно неоімперський проект. Вона мислить і діє категоріями ХІХ століття. Тривале закривання Європою очей на дії Росії на пострадянському просторі тільки розпалює апетити геополітичних реваншистів у Кремлі, які спрямовані на новий переділ континенту для будівництва неорадянської імперії у вигляді Євразійського союзу.

     

  2. Загроза європейській безпеці має бінарний характер. З одного боку – це дії диктаторського режиму у Києві, що ціною кровопролиття та знищення демократії хоче зберегти зону K-K-K. З іншого боку – це неоімперський реваншистський проект Кремля, спрямований на знищення простору демократії та свободи у Європі та розширення зони K-K-K. Фактично, українці на барикадах Майдану протистоять об’єднаному фронту євразійського реваншизму, клептократії, корупції та криміналу під егідою Кремля.

     

  3. Фінансовий зашморг у вигляді так званої 15-млрд. допомоги разом з газовим мають унеможливити здобуття Україною енергетичної та економічної незалежності. Як тільки в Україну прийшли провідні світові компанії з проектами масштабної розробки родовищ природного газу як на суходолі, так і на шельфі Чорного моря, що можуть змінити енергетичну мапу Європи і позбавити традиційного постачальника зі Сходу його монопольного статусу, Росія розв’язала «тиху війну» проти України. Зараз ця війна трансформується в гарячу. ЇЇ мотиви описані в нашому аналізі від 24 січня: «Кровавый поток в Европу» //geostrategy.org.ua/ua/component/k2/item/276-ekspres-analiz-potochnoyi-situatsiyi-v-ukrayini-ta-navkolo-#6-24-sichnya-2014-roku&Itemid=146

     

  4. Що може зробити Європа, якщо вона здатна адекватно оцінювати ситуацію та мислити стратегічно? Росія виходить з того, що її роль, як торговельного партнера ЄС – незамінна, особливо, в тому що стосується енергоресурсів: газу, нафти, вугілля. ЄС має можливість показати Росії, що вона насправді не є незамінною, тим більше, що у своїй зовнішній торгівлі вона на понад 50% залежить від ринку ЄС. Гроші ЄС практично використовуються Москвою на трансформацію пострадянського простору під антигуманний, антидемократичний Євразійський проект Кремля. ЄС має можливість (але чи має політичну волю?) продемонструвати Росії, що може зменшити імпорт російських енергоресурсів. ЄС (щоправда тільки завдяки США) вже продемонстрував іранському режиму Ахмадінеджада як можна обходитись без його нафти. ЄС не постраждав. Зате в Ірані інший президент, який демонструє добру волю і не задля того, щоб комусь догодити, а задля власного народу. Зараз Європі та США потрібно зробити аналогічні кроки щодо Кремлівського режиму. Його необхідно змусити до цивілізованих норм поведінки. Якщо цього не зробити зараз, Європа може заплатити за це дуже високу ціну і не у далекому майбутньому, а у найближчі місяці. Грузія 2008 року, Україна 2014 року мають стати уроком для Європи. ЄС повинен зробити висновок щодо необхідності політики стримування Росії.

     

  5. Якщо залишити усе як є, зваливши провину на режим Януковича, то це тільки розпалить апетити Москви. Вона піде далі, діючи вже проти інших. Молдова та Грузія є дуже вразливими. Слабкі країни ЄС, такі як Болгарія та балканські країни стануть наступними об’єктами уваги Кремля. Країни Балтії відчують посилення тиску. У новому складі Європарламенту та Європейської Комісії з’являться впливові «російські» фракції, що живитимуться корупційними потоками з Кремля через швейцарський кантон Цуг, Британські Віргінські острови, тощо.  

Практично, ескалація насилля 20 лютого є вже не стільки реалізацією плану правлячого режиму по утриманню влади в Україні, скільки сценарієм Росії, спеціальні служби якої де-факто керують діями українських силових структур. Не можна виключати терактів, які можуть здійснюватись як силами українських спецпідрозділів, так і диверсійними групами, направленими в Україну з РФ.

Ескалація насилля у Києві відповідає наміру Москви сепарувати Крим. Дестабілізований клептократичний режим у Києві зайнятий виживанням, він нездатний вживати ефективних заходів по збереженню цілісності країни. Тому, в найближчі дні відбудеться активізація сепаратистських дій в Криму, які вже наступного тижня можуть призвести до втручання Росії під приводом «захисту співітчизників».

Для того, щоб припинити насилля в Україні ЄС та США повинні вдаватися не тільки до запізнілих персональних санкцій проти режиму Януковича, але й жорстко стримати Росію через попередження В.Путіна про ризик суттєвого зменшення імпорту російських енергоносіїв до країн ЄС (див.: //www.kyivpost.com/opinion/op-ed/mykola-honchar-a-response-impossible-to-ignore-334807.html або //ukraine-nachrichten.de/eu-russland-handeln-gefragt_3849_meinungen-analysen )



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів