Чому німці за будівництво "Північного потоку-3 і 4"?

Відповідь доволі проста. Хоча Німеччина вербально не висловлює своїх намірів стати головним газорозподільчим центром ЄС, однак тихо та неквапно діє саме у цьому напрямку. Берлін поступово й неухильно здійснює політику забезпечення німецького домінування в ЄС, передусім, енергетичного. Це простежується в політичній сфері: франко-німецький дует в ЄС усе більше перетворюється на німецьке соло, «Веймарський трикутник» фактично знехтуваний Берліном.Автор: Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегі

У енергетичній сфері це не так очевидно, але не дивлячись на агресивну поведінку Росії, стратегічним партнером у постачанні газу до Німеччини та ЄС німці бачать, як і раніше, саме її. При  цьому не звертається увага на weaponization використання енергетичних ресурсів та інфраструктури у відносинах із сусідами, оскільки, мовляв Німеччини це не стосується. Ймовірно, у Берліні вважають, що для Німеччини завжди буде, як зазвичай, найдешевший газ, а колишні канцлери знаходитимуть собі тепле місце для працевлаштування. 

У Берліні вперто не бачать альтернатив – ні ресурних, ні інфраструктурних. Наприклад, Туркменістан є 4-м за обсягом запасів газу у світі, причому собівартість розробки його родовищ є значно нижчою порівняно з собівартістю розробки ямальського газу на півночі РФ. З Туркменістану до Європи існує газотранспортна інфраструктура, що дозволяє робити постачання газу через території Казахстану, Узбекистану, Росії, України та Словаччини. Масштабні постачання туркменського, а також і узбецького та казахстанського газу, можливі й зараз. Потрібно лише, щоб німецькі друзі кремлівського фюрера та Єврокомісія поставили перед Кремлем жорстку вимогу про забезпечення свободи транзиту газу з Центральної Азії у відповідності з нормами WTO, членом якої є РФ. Однак, нічого подібного ми не чуємо ні з Берліну, ні з Брюсселю. Може тому, що Газпром використовує для постачання в Європу схему  GazpromSchweizчерез швейцарський кантон Zug? По суті, це європейський аналог відомої своєю корупцієгенністю схеми RosUkrEnergoA.G., що так само здійснювала свою діяльність через кантон Zug. Швейцарська схема дає можливість врахування інтересів усіх зацікавлених сторін (особливо, корумпованих політиків), як це мало місце й у випадку зі схемою RosUkrEnergo. Тут відчувається наявність непрозорих домовленостей й по-швейцарськи «елегантних» корупційних схем. 

Є й інфраструктурна альтернатива російським маршрутам. Туркменський газ міг би надходити до Європи через незалежний від Росії маршрут. Достатньо збудувати 200-км Транскаспійський газопровід й через Азербайджан, Грузію та Туреччину газ міг би постачатися до ЄС. Туреччина спільно з Азербайджаном реалізують проект будівництва Трансанатолійського газопроводу TANAP, яким може транспортуватися не тільки азербайджанський, але згодом й туркменський газ. Є й ще тарифно більш привабливий маршрут – через Південний Кавказ та Чорне море газопроводом WhiteStream до Румунії, напряму, оминаючи Туреччину. Через Румунію газ міг би надходити й до країн Центрально-Східної Європи (Угорщини, Словаччини, Молдови, України) аж до хабу в австрійському Баумгартені. Однак, з Берліну – тиша щодо означених альтернатив. Натомість наявний скепсис щодо LNGз Північної Америки, розробки запасів в Євро-Арктичному регіоні, бо це завдасть шкоди екології. Невже в Берліні вважають, що розробка газових покладів на російському Ямалі, що знаходиться у полярній зоні, не завдає шкоди крихкій екосистемі унікальної приполярної тундри?  

Маргарет Тетчер ще в 1995 році на зустрічі в Колорадо-Спрінгс (США) світових лідерів, що завершили холодну війну, пророчо зауважила, що «Німеччина прагне до зверхності. Ви не прив'язали Німеччину до Європи – ви прив’язали Європу до великої Німеччини, що знову зайняла домінуюче положення». У 2006 році тогочасний міністр закордонних справ Польщі Р. Сікорський порівняв проект «Північний потік» з пактом Молотова – Ріббентропа. Тепер, на тлі появи проекту «Північний потік – 2» та вкрай неоднозначної політики Німеччини щодо РФ, виявляється, що він мав рацію.

Настав час партнерам Німеччини по G7, НАТО та ЄС, зокрема, США, Канаді, Британії, Норвегії, Польщі, країнам Балтії, примусити Берлін поважати інтереси інших. Не поставивши на місце Німеччину, не вдасться пацифікувати Росію.



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів