Експрес-аналіз поточної ситуації в Україні та навколо (№1, 3 грудня)

Політична криза в Україні перемістила на другий план проблематику енергетики та енергетичної безпеки країни. Економічні та фінансові ризики стрімко зростають на тлі негативних тенденцій в економіці та політичної невизначеності. Вплив Росії на Україну та її відносини з ЄС став закритичним. Наш експрес-аналіз ставить за мету сприяння усвідомленню рівня загроз та небезпек з якими зараз зіштовхується Україна.

 

НОМОС:Енерго-політичні контексти

 

Експрес-аналіз поточної ситуації в Україні та навколо

 

 

 

№1, 3 грудня 2013 року

ENGLISH VERSION

Ukrainian version_Word

Як ми підкреслювали у публікації «Як купити президента» в тижневику «Дзеркало тижня»[1]: «…влада не помічає або вдає, що не бачить масштабного плану захоплення газового ринку та енергетичної інфраструктури України». Одним з найбільших факторів ризику для України в поточній ситуації є російське втручання у її внутрішні справи. Воно здійснюється не тільки у вигляді зовнішнього політико-психологічного тиску на керівництво держави. Потужний вплив реалізується зсередини через окремих політиків, що невдовзі, за задумом Кремля, мають обійняти ключові посади в Україні. Російські джерела вказують на те, що у Москві в якості потенційних кандидатів на прем’єрську посаду розглядаються Ю. Бойко та А. Клюєв. Секретарем РНБО вбачається В.Медведчук.

Очікується, що кадрові зміни допоможуть Росії досягти низки стратегічних цілей, зокрема, і в енергетичній сфері. як і передбачалось, російська сторона після 29 листопада розвіяла ілюзії Києва, змінивши "пряник" на "батіг". Індикатором цього стало висловлювання першого віце-прем'єра РФ Ігоря Шувалова 2 грудня щодо "дешевого газу в обмін на приєднання до Митного союзу". Водночас, було відзначено, що "...просто помогать без каких-либо обязательств с их стороны - не будем. Мы не можем просто так спасать Украину: они должні прийти к нам с какой-то конкретной и аргуменированной повесткой".

В газовій сфері вимоги російської сторони зводяться до пакету, яким передбачається:

  • вихід України з Договору про заснування Енергетичного співтовариства;
  • передача контролю над газотранспортною системою «Газпрому» (білоруський варіант або консорціум);
  • включення потреб України в газовий баланс «Газпрому» із зобов’язанням збільшення щорічних обсягів закупівлі «дешевого газу»;
  • відмова уряду України від практики реверсних постачань газу з ЄС до України;
  • розширення присутності «Газпрому» (через дочірню структуру) на внутрішньому газовому ринку України;
  • припинення проектів розробки покладів природного газу з нетрадиційних джерел.

Особливу увагу слід звернути на вимогу виходу України з Договору Енергетичного Співтовариства. Практично, такий крок зруйнує проект Угоди про асоціацію Україна – ЄС, оскільки ДЕС є елементом конструкції УА.  

 

Виконання цих та інших умов, до чого схильна частина урядовців з нинішнього складу Кабінету міністрів, призведе до незворотних наслідків для України, зокрема, втрати:

  • курсу на зменшення газоємності національної економіки, що розпочався з 2012 року;
  • можливості диверсифікації постачання газу, в т.ч., реверсом з ЄС;
  • розширення власного газовидобутку;
  • промислових активів на користь російських компаній.

 

Практично, це здатне призвести до повзучої передачі економічного, а згодом – і політичного суверенітету на користь Росії. Відомо, що анонсована В.Януковичем та низкою російських політиків необхідність перегляду міждержавного договору 1997 року, є російською ідеєю. Вона спрямована на відтворення відносин між Москвою та Києвом за моделлю радянського періоду. Не виключено, що окремі персоналії з російського та українського боку будуть намагатися підготувати проект договору у форсованому режимі, з тим, щоб 8 січня 2014 року в день 360-ої річниці так званої Переяславської ради його підписати.

 

На готовність В.Януковича сприйняти десуверенізовану модель відносин України з Росією вказує ініціатива 3-стороннього формату переговорів Україна – ЄС – Росія, висловлена ним у Вільнюсі, але авторство якої належить В.Путіну. За задумом Кремля, ця ідея має продемонструвати Брюсселю, що відносини з країнами пострадянського простору ЄС не повинні здійснюватись без участі Росії. Це зайвий раз підкреслює системну спрямованість Москви на торпедування східної політики ЄС. В українському випадку це було досягнуто через непрозорий механізм газових відносин, модернізація якого зараз готується в Росії в пакеті з політичним договором.



[1]№45 від 29 листопада – 6 грудня 2013 р.:

http://gazeta.zn.ua/energy_market/kak-pokupayut-prezidentov-tehnologii-korrupcii-bez-granic-_.html



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів