НОМОС:Енерго-політичні контексти
Експрес-аналіз поточної ситуації в Україні та навколо
№1, 3 грудня 2013 року
Як ми підкреслювали у публікації «Як купити президента» в тижневику «Дзеркало тижня»[1]: «…влада не помічає або вдає, що не бачить масштабного плану захоплення газового ринку та енергетичної інфраструктури України». Одним з найбільших факторів ризику для України в поточній ситуації є російське втручання у її внутрішні справи. Воно здійснюється не тільки у вигляді зовнішнього політико-психологічного тиску на керівництво держави. Потужний вплив реалізується зсередини через окремих політиків, що невдовзі, за задумом Кремля, мають обійняти ключові посади в Україні. Російські джерела вказують на те, що у Москві в якості потенційних кандидатів на прем’єрську посаду розглядаються Ю. Бойко та А. Клюєв. Секретарем РНБО вбачається В.Медведчук.
Очікується, що кадрові зміни допоможуть Росії досягти низки стратегічних цілей, зокрема, і в енергетичній сфері. як і передбачалось, російська сторона після 29 листопада розвіяла ілюзії Києва, змінивши "пряник" на "батіг". Індикатором цього стало висловлювання першого віце-прем'єра РФ Ігоря Шувалова 2 грудня щодо "дешевого газу в обмін на приєднання до Митного союзу". Водночас, було відзначено, що "...просто помогать без каких-либо обязательств с их стороны - не будем. Мы не можем просто так спасать Украину: они должні прийти к нам с какой-то конкретной и аргуменированной повесткой".
В газовій сфері вимоги російської сторони зводяться до пакету, яким передбачається:
- вихід України з Договору про заснування Енергетичного співтовариства;
- передача контролю над газотранспортною системою «Газпрому» (білоруський варіант або консорціум);
- включення потреб України в газовий баланс «Газпрому» із зобов’язанням збільшення щорічних обсягів закупівлі «дешевого газу»;
- відмова уряду України від практики реверсних постачань газу з ЄС до України;
- розширення присутності «Газпрому» (через дочірню структуру) на внутрішньому газовому ринку України;
- припинення проектів розробки покладів природного газу з нетрадиційних джерел.
Особливу увагу слід звернути на вимогу виходу України з Договору Енергетичного Співтовариства. Практично, такий крок зруйнує проект Угоди про асоціацію Україна – ЄС, оскільки ДЕС є елементом конструкції УА.
Виконання цих та інших умов, до чого схильна частина урядовців з нинішнього складу Кабінету міністрів, призведе до незворотних наслідків для України, зокрема, втрати:
- курсу на зменшення газоємності національної економіки, що розпочався з 2012 року;
- можливості диверсифікації постачання газу, в т.ч., реверсом з ЄС;
- розширення власного газовидобутку;
- промислових активів на користь російських компаній.
Практично, це здатне призвести до повзучої передачі економічного, а згодом – і політичного суверенітету на користь Росії. Відомо, що анонсована В.Януковичем та низкою російських політиків необхідність перегляду міждержавного договору 1997 року, є російською ідеєю. Вона спрямована на відтворення відносин між Москвою та Києвом за моделлю радянського періоду. Не виключено, що окремі персоналії з російського та українського боку будуть намагатися підготувати проект договору у форсованому режимі, з тим, щоб 8 січня 2014 року в день 360-ої річниці так званої Переяславської ради його підписати.
На готовність В.Януковича сприйняти десуверенізовану модель відносин України з Росією вказує ініціатива 3-стороннього формату переговорів Україна – ЄС – Росія, висловлена ним у Вільнюсі, але авторство якої належить В.Путіну. За задумом Кремля, ця ідея має продемонструвати Брюсселю, що відносини з країнами пострадянського простору ЄС не повинні здійснюватись без участі Росії. Це зайвий раз підкреслює системну спрямованість Москви на торпедування східної політики ЄС. В українському випадку це було досягнуто через непрозорий механізм газових відносин, модернізація якого зараз готується в Росії в пакеті з політичним договором.
[1]№45 від 29 листопада – 6 грудня 2013 р.:
http://gazeta.zn.ua/energy_market/kak-pokupayut-prezidentov-tehnologii-korrupcii-bez-granic-_.html