Кремлівський «стьоб»: хід Фірташем з Австрії проти України та США

Рішення Віденського земельного суду про відмову в екстрадиції до США Д. Фірташа є віддзеркаленням низки глибинних процесів, що переходять з латентної фази у відкриту. Що символізує собою рішення судді Крістофа Бауера по Фірташу? Залишимо на совісті судді його фразу про врахування ним у його рішенні блага українського народу.

 Для самого Фірташа та «тих-хто-за-ним», в тому числі й хто сплатив 125 млн. євро застави за нього і чиєю власністю він є де-факто, це означає:

 -         торжество пострадянської олігархічної моделі бізнесу-і-політики над «західними цінностями». У відповідній термінології «бабло побеждает зло».

 -         Фірташ політично пережив Кучму, Фірташ пережив Ющенка, Фірташ пережив Януковича, Фірташ переживе Порошенка.

 -         вдала пропагандистська експлуатація американської теми.

 

Для США, що домагалися екстрадиції Фірташа:

-         гучний політичний ляпас та правова неспроможність американської юстиції в питаннях російсько-українсько-європейської газової мафії. Це вже вдруге, оскільки пшиком в минулому десятилітті закінчилась спроба ФБР США спіймати С. Могилевича, котрий спокійно мандрував по Європі допоки ФСБ РФ надійно не запакувала його в Москві.

-         існування німецько-російських неформальних домовленостей щодо України та обмеження впливів США на Україну та ЄС.

-         пангерманський виклик США з боку Німеччини та Австрії, де роль першої – провідна, а другої – сервісна.

 

Для Європи:

-         Австрія – надійне місце схованки для транснаціональних злочинних угруповань та пострадянськоїклептократії.

-         зростання пангерманського домінуванняу ЄС за провідної ролі Німеччини та сателітарної Австрії.

-         поширення «вірусу Шрьодера» має транснаціональний характер тане усвідомлюється європейським політикумом.

 

Для Росії:

-         виведення з-під загрози (хоча ще не остаточно) стратегічного агента впливу в Україні для використання його в модифікованому сценарії продовження гібридної війни зсередини країни.

-         ще одне підтвердження ефективності радянсько-російських підходів до  використання правових механізмів та процедур «Гейропи» на свою користь.

-         перспектива відновлення транснаціональних газових схем за мовчазної підтримки Європи та сприяння з боку внутрішньоєвропейського «пангерманського альянсу» Німеччина – Австрія – Цуг (німецькомовний швейцарський кантон, що є епіцентром фінансової активності «Газпрому» у Європі).

 

Для України:

-         виклик владі, що задекларувала деолігархізацію політики та економіки.

-         додатковий імпульс для міжолігархічних конфліктів та внутрішніх чвар, неприпустимих за обставин продовження Росією гібридної війни проти України.

-         катастрофічне падіння рівня довіри до президента на тлі «одкровень Фірташа».

-         сплеск претензій «Газпрому» до «Нафтогазу» з метою схилення України до прийняття нової старої моделі відносин у газовій сфері за мовчазної згоди Європи.

 

5 років тому у Братиславі вийшла робота «Україна та Словаччина в посткризовій архітектурі енергетичної безпеки», написана М. Гончаром, О. Малиновським та А. Дулебою. Цілий розділ у цій книзі було присвячено детальному аналізу схем транснаціонального газового бізнесу-і-політики, а точніше – паразитарного корупцієгенного бізнесу та сервільної клептополітики, зрощення яких дає токсичний ефект як для суспільства, так і для міжнародних справ та співробітництва. Вважаємо за доцільне нагадати про основні діяння Кремля, одним із інструментів якого було і лишається організована політична група (ОПГ) під умовною назвою РУЕ, хоча самої компанії, створеної у швейцарському кантоні Цуг субєктами господарської діяльності, зареєстрованими у Австрії,  вже не існує. Нагадаємо деякі з висновків зроблених понад 4 роки тому назад, що резонують з сьогоденням:

-         Історія з виживанням РУЕ свідчить про одне: фінансові ресурси, що циркулюють поза державним і громадським контролем, мають надзвичайно небезпечний потенціал, у тому числі, корупційного характеру.

-         Окремі непрозорі схеми газового бізнесу зароджувались далеко не в Україні, як це прийнято вважати. Формальні початкові фундатори РУЕ компанії Centragas та Arosgas походили Австрії.

-         Низка країн ЄС та Швейцарія є місцями активності неоднозначних бізнес-угруповань, що здобули потужний капітал на непрозорих транснаціональних схемах торгівлі вуглеводнями, базованих на корупційному підгрунті за протекціонізму євразійських авторитарно-клептократичних режимів, окремі лідери яких стали фаворитами своїх візаві у Старій Європі.

Минулого року М. Гончар, А.Чубик та М. Алінов опублікували статтю «Перемога газократії над демократією або про російські потоки європейської газової корупції».

//geostrategy.org.ua/ua/analitika/item/510-peremoga-gazokratiyi-nad-demokratieyu-abo-pro-rosiyski-potoki-evropeyskoyi-gazovoyi-koruptsiyi

 Окремі фрагменти статті можуть пролити додаткове світло на те, чому результати судового засідання у Відні виявились саме такими:

 "Згідно з підрахунками австрійського професора економіки в університеті м. Лінц Фрідріха Шнайдера, обсяг збитків, що їх завдає корупція у Німеччині може становити 250 млрд. євро! Якою є частка газової корупції – достеменно невідомо, але очевидно, що вона є, і доволі суттєва. Іноді, створюється враження, що уся жадібність світу зібралась в Німеччині".

 «…Ті чи інші сумнівні і непрозорі схеми торгівлі енергоресурсами в країнах Європи навряд чи могли б бути втілені без офшорної ланки. Окремі країни ЄС, такі як Нідерланди, Люксембург, а передусім неналежна до ЄС Швейцарія, традиційно є місцями активності неоднозначних бізнес-угруповань... Специфічні компанії, які клонуються у швейцарських кантонах, маючи на меті отримання надприбутків, є інструментами, що формують відповідні впливи, доводячи їх на персональний рівень через відповідні механізми заохочень з повною гарантією анонімності за тотальної кругової поруки. Найбільш привабливою для «Газпрому» виглядає Швейцарія. Взагалі цю країну можна назвати епіцентром фінансової діяльності «Газпрому» та численних афілійованих з ним компаній і звісно ж «Газпромбанку» через його дочірній «Газпромбанк-Швайц». Схильність до цієї альпійської країни спадково передалась і дочірній «Газпром-Германія», яка у свою чергу передала її до «Газпром Швайц».Через GAZPROM Schweiz AG здійснюється торгівля природним газом центрально-азійського походження в Австрії, Італії та Сербії».

 "Австрія у 2014 році певною мірою повторила свій крок 1962 року (перший контракт на постачання газу з СРСР до Західної Європи в умовах холодної війни), підписавши договір про спорудження «Південного потоку». Політичні діячі цієї країни разом з бізнесом довгі роки працюють над створенням і збереженням привабливого інвестиційного клімату, не помічаючи, що поступово перетворюються на зручну гавань для сумнівних фінансових потоків. Виправдати такий крок економічними преференціями для держави не вдасться, оскільки дані про зовнішньоекономічну діяльність за 2012 рік свідчать, що РФ перебуває аж в кінці десятки найважливіших партнерів з негативним сальдо взаємної торгівлі у розмірі близько 1 млрд.євро. Тоді як торгівельний баланс з США мав позитивне сальдо у розмірі понад 2,4 млрд.євро і тенденції до зростання. Отже, є причина такої недалекоглядності австрійських політиків і вона з високим ступенем ймовірності може знаходитися у площині зацікавленості фінансовими стимулами за «гнучкість» совісті, генерованими російськими газовими потоками".

 

«Чи є засоби протидії «елегантній» газовій транснаціональній корупції? Так, є. На глобальному рівні – щонайперше, США не повинні згортати спеціальну програму Агентства національної безпеки з моніторингу союзників у Європі.  Як показують події останніх місяців, деякі з країн ЄС і, передусім – провідні, образно кажучи, по парних днях є союзниками США, а по непарних – Росії з її непрозорим транснаціональним газовим бізнесом».

 

 Найголовніше. Те, що відбулось у Відні (за винятком невисокої ймовірності сценарію, коли все ж таки оскарження рішення Віденського земельного суду дасть результат і Фірташ опиниться зрештою в кінцевому підсумку за океаном) на тлі провального саміту Україна – ЄС, що пройшов у Києві та не менш провального майбутнього саміту Східного партнерства у Ризі, дає кремлівській камарильї впевненість у тому, що вона може продовжувати гібридну агресію проти України. Варто лише трохи зачекати, поки влітку ЄС не продовжить санкції проти Росії, на Південному Кавказі після закінчення Перших Європейських Ігор не спалахне з новою силою Карабахський конфлікт, що відволіче увагу Європи, а у Києві з новою силою розгоряться міжолігархічні чвари та невдоволення владою, що обманює суспільство, вступаючи в олігархічні змови, сягне критичного рівня…

Завантажити "Газові різнопаралелі"



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів