Македонія — до стабілізації через зміну назви

Віталій Мартинюк, голова міжнародних програм Центру "Стратегія XXI" в статті для Дзеркала тижня детально про перспективи вступу Македонії до НАТО та ЄС. Найбільш складною з вимог Євросоюзу до Скоп'є є врегулювання спору з Грецією щодо офіційної назви Республіка Македонія. Уже тривалий час після завершення "балканських воєн" Македонія, або "Колишня Югославська Республіка Македонія", як пишуть у міжнародних документах, залишається доволі нестабільною.  

Окрім внутрішніх проблем, пов'язаних з партійним протистоянням і неврегульованими питаннями між етнічними македонцями й албанцями, країна має також низку зовнішньополітичних складнощів, зокрема й щодо невизнання на офіційному міжнародному рівні її конституційної назви — Республіка Македонія — через негативну позицію Греції. Від початку цього року Афінам і Скоп'є вдалося наблизитися до розв'язання проблеми, але це не означає автоматичного врегулювання всіх внутрішніх протиріч. 

На шляху до членства в НАТО і ЄС

Оголошена 6 лютого 2018 р. стратегія Єврокомісії щодо розширення ЄС на Західні Балкани визначає чітку перспективу Македонії: ЄК готова надати рекомендації для початку переговорів про вступ цієї країни до ЄС, якщо вона виконає основні умови, а це — внутрішньополітична стабільність, європейські реформи, дотримання добросусідських відносин, належна міграційна політика, врегулювання питання щодо назви країни. 

Найбільш складною з вимог Євросоюзу до Скоп'є є врегулювання спору з Грецією щодо офіційної назви Республіка Македонія. Схоже, що нова македонська влада на чолі з Соціал-демократичним союзом Македонії (СДСМ) впевнено рухається до порозуміння з Афінами. Наприклад, македонський віце-прем'єр-міністр з європейських питань Буяр Османі заявив про можливість вступу країни до ЄС до 2025 р. разом із Сербією і Чорногорією. У свою чергу міністр закордонних справ Македонії Нікола Дімітров висловив сподівання, що його країна, яка ще з 2005 р. має статус країни-кандидата на членство в ЄС, уже у червні 2018-го почує дату початку переговорів про вступ. 

Схожа ситуація і з перспективами членства Македонії в НАТО, якого Скоп'є, якби не спір із Грецією, могло набути ще в 2009 р. разом із Хорватією й Албанією. Взаємодія Македонії з альянсом останнім часом істотно активізувалася. Так, президент Македонії Георге Іванов у своєму виступі перед македонським парламентом у грудні 2017 р. заявив, що альянс може виправити колишню помилку і надати членство його країні. Прем'єр-міністр країни Зоран Заєв узагалі робить оптимістичні прогнози: у липні 2018 р. на саміті альянсу Македонія підпише протокол про вступ і до кінця року стане 30-м членом НАТО. 

На швидке наближення Македонії до членства сподіваються і в самому альянсі. Згідно з Декларацією Варшавського саміту НАТО 2016 р. умовою є "досягнуте прийнятне для всіх сторін рішення щодо назви". Такі перспективи підтвердив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час візиту до Скоп'є в січні 2018 р. Хоча й не забув нагадати, що для цього дуже важливо підтримувати внутрішню стабільність і дотримуватися добросусідських відносин у Балканському регіоні. 

З країн НАТО на адресу Македонії теж лунають заяви про підтримку — зокрема від президента Туреччини Р.Ердогана під час зустрічі 21 лютого цього року з президентом Івановим і від федерального канцлера Німеччини А.Меркель у бесіді з прем'єр-міністром Заєвим. 

Утім, не всі так радіють швидкому поступу Македонії до членства в НАТО. У сусідній Сербії стривожені тим, що вона опиниться в оточенні країн-членів альянсу. Оливи у вогонь підливає Росія, застерігаючи Белград від такого кроку. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров у січні цього року заявив, що це США втягують Македонію в НАТО. 

Непорозуміння з сусідами

Хоча гучних конфліктів у відносинах з сусідами Македонія не має, але однаково все ще є протиріччя, які не були врегульовані після здобуття країною незалежності. 

Спірні питання Македонії із Сербією стосуються переважно косовського питання, розподілу спадщини Югославії і релігії. Белград доволі спокійно відреагував на визнання Македонією незалежності Косово в 2008 р., але розкритикував ратифіковану в 2009-му угоду про демаркацію кордону між Македонією і Косово, якої було досягнуто без участі сербської сторони. До цього часу Сербія не повністю виконала умови підписаної в 2001 р. угоди про правонаступництво і не передала Македонії визначених колишніх югославських приміщень за закордоном. 

Наріжним каменем македонсько-сербських відносин є невизнання Сербською православною церквою Македонської православної церкви (67% македонців — православні), яка в 1958 р. оголосила про свою автономність, а згодом і про незалежність. Тому македонська церква не отримала автокефалії, що нагадує ставлення РПЦ до УПЦ (КП). 

Практично єдиною реальною проблемою у відносинах Македонії з Грецією є суперечка про назву країни, що триває від часу здобуття Македонією незалежності в 1991 р. 

Конституційно закріплену назву Республіка Македонія Афіни класифікували як узурпацію назви її історичної провінції на півночі країни. Новий уряд Македонії, який з 1 червня 2017 р. очолив Зоран Заєв, узяв курс на пришвидшення європейської та євроатлантичної інтеграції і досяг певних успіхів у переговорах з Афінами: вже проведено низку перемовин на найвищому рівні під егідою ООН. Зокрема, 24 січня 2018 р. у Давосі прем'єр Заєв обговорив це питання зі своїм грецьким колегою Алексісом Ципрасом. Македонська сторона заявила про готовність до компромісів і на підтвердження вже змінила назви головного аеропорту і міжнародної автомагістралі з "імені Олександра Македонського" на "Міжнародний аеропорт Скоп'є" і "Дружба" відповідно. 

Наразі розглядають п'ять варіантів назви — Республіка Нова Македонія, Республіка Північна Македонія, Республіка Верхня Македонія, Республіка Вардарська Македонія і Республіка Македонія (Скоп'є). Кожна містить слово "Македонія", що є принциповим для македонців, які побоюються можливого посилення албанського чинника, але негативно сприймається в Греції, де наприкінці січня — на початку лютого відбулися кількасоттисячні акції протесту. 

Протестувальників підтримує Елладська православна церква, яка заявила про категоричне невизнання будь-якої назви, що міститиме слово "Македонія".

Ключовими протиріччями у двосторонніх відносинах Македонії і Болгарії довго були територіальна та етнічна суперечки. У Болгарії розглядали Македонію і македонську мову частиною свого народу і своєї мови. Знову ж таки, завдяки активності прем'єра Заєва, 1 серпня 2017 р. він і болгарський прем'єр-міністр Бойко Борисов підписали угоду, яка зафіксувала відсутність взаємних територіальних претензій, невтручання у внутрішні справи та створення спеціальної комісії з урегулювання спірних історичних питань. Таким чином Скоп'є вдалось усунути "болгарський бар'єр" на шляху до ЄС і НАТО. 

Відносини з Албанією вибудовуються переважно довкола албанської національної меншини Македонії. Тирана відкрито стає на захист як політичних, так і соціальних інтересів етнічних албанців. Тому в нинішніх умовах македонський уряд, який на третину складається з політиків албанської національності, максимально враховує їхні потреби, щоб уникнути ще однієї перешкоди на шляху до членства в НАТО, членом якого є Албанія. 

Внутрішні протиріччя й албанський фактор 

Торік увага міжнародної спільноти була прикута до внутрішньополітичної кризи в Македонії, яка досягла свого апогею 27 квітня 2017 р., коли прибічники Внутрішньої македонської революційної організації — Демократичної партії за македонську національну єдність (ВМРО-ДПМНЄ), які виступили проти входження албанських політиків до коаліції з македонською партією СДСМ, захопили македонський парламент. 

Перебуваючи при владі з 2006 р., консервативна партія з націоналістичною ідеологією — ВМРО-ДПМНЄ — неохоче передала владу своєму політичному опонентові проєвропейському СДСМ на чолі із Зораном Заєвим. Відкрита конфронтація тривала роками і виливалась у масштабні вуличні акції та дестабілізацію ситуації в країні. Хоча за результатами позачергових виборів 120-ти парламентарів у грудні 2016 р. більше мандатів (51) отримала ВМРО-ДПМНЄ, коаліцію, однак, сформувала СДСМ (49 мандатів) разом з албанськими політичними силами — Демократичним союзом за інтеграцію (10 мандатів) і Альянсом за албанців (3 мандати) за підтримки Руху Беса (5 мандатів). 

Незважаючи на спротив з боку президента Г.Іванова, вихідця з ВМРО-ДПМНЄ, парламент очолив етнічний албанець Талат Джафері, а уряд — етнічний македонець Зоран Заєв. Цю коаліцію підтримали ЄС і США, вважаючи, що це шлях до внутрішньої єдності.

Під час минулорічного загострення ситуації в Македонії окреслилися позиції зовнішніх гравців. 

США і ЄС наполягали на примиренні й створенні македонсько-албанської коаліції. Таку коаліцію офіційно підтримали й сусідні Сербія і Албанія, наголошуючи на важливості збереження миру й стабільності в регіоні. Водночас у Сербії формувалися групи на підтримку македонських протестувальників із числа фанатів футбольних клубів "Рад" і "Црвена Звезда", що прямували до Скоп'є. Росія фактично стала на бік ВМРО-ДПМНЄ, а парламентську більшість назвала "самозванцями", звинувативши ЄС і США у "грубому втручанні у внутрішні справи цієї країни" і сприянні "великоалбанським прагненням". 

Ця заява підтверджує зацікавленість Москви у збереженні влади за ВМРО-ДПМНЄ, яка більше схиляється до діалогу з Москвою і підтримує російські проекти на Балканах, зокрема будівництво газопроводу "Турецький потік". Разом із тим балканські експерти зазначили, що не можна цю кризу вважати спровокованою Росією або перебільшувати роль Москви, яка лише намагається скористатися внутрішньополітичною кризою в Македонії. 

Незважаючи на сформовану в Македонії македонсько-албанську владу, албанське питання залишається для країни актуальним. У Македонії проживає 25% етнічних албанців, хоча самі вони заявляють, що їх чисельність сягає вже 40%. Етнічні албанці та їхні політичні лідери досить активно обстоюють свої права, обіймаючи дедалі більше посад у державних та місцевих органах влади. Хоча в македонському парламенті (120 депутатів) албанські політичні сили представлені лише 22-ма депутатами, спікером парламенту, однак, обрали етнічного албанця Джафері, а в уряд увійшло 8 албанців і 17 македонців. 

Варіант коаліції з албанськими партіями був негативно сприйнятий через те, що в суспільстві зберігається певна настороженість щодо албанської меншини після кризи 2001 р., коли косовські воєнізовані групи вирішили "допомогти" албанській меншині Македонії. Тоді кризу вдалося врегулювати завдяки введенню превентивної місії НАТО та допомозі України.

Головне на цьому етапі, щоб на тлі успішного врегулювання Македонією зовнішньополітичних спорів не погіршилася внутрішньополітична ситуація, ймовірність чого все ще зберігається. 

Віталій Мартинюк спеціально для "Дзеркала тижня"



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів