Автори: Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", Деніс Вінський, Керівник балтійського бюро по ініціативі Тримор'я Центру глобалістики "Стратегія XXI".
Цю статтю було написано напередодні 24 лютого. Тоді ще актуальними були дискусії щодо сертифікації «Північного потоку-2». Тепер, після російського вторгнення в Україну, з ним покінчено, хоч і не до кінця, оскільки він не приведений у дисфункційний стан. Польський прем'єр Матеуш Моравецкий у контексті дискусій у ЄС щодо газового ембарго, повної відмови від російського газу запропонував під час лютневого візиту до Берліна припинити прокачування і через газопровід «Північний потік-1». Тобто йдеться про повну ліквідацію спадщини Путіна на Балтиці. «Ми також повинні зупинити «Північні потоки», перший і другий, і нарешті стати незалежними від російського газу”, - заявив Моравецкий. Зрозуміло, його німецькі візаві не погодилися з таким підходом, вважаючи його політично мотивованим. Але насправді з «Потоками» слід покінчити не тільки виходячи з логіки протидії російської агресії, про що мова йде в цій статті.
Назва цієї статті у багатьох викликає подив - адже «Північні потоки» - це морські газопроводи від російського узбережжя Балтики до німецького. Формально це так, фактично – ні. На балтійському узбережжі Росії, як відомо, газ не видобувають. Там він просто потрапляє в трубу, пройшовши перед цим більш ніж 3000-кілометровий шлях від початку – Бованенковського нафтогазокоденсатного родовища (НГКР) в арктичній зоні Ямальського півострова до Балтійського моря. Тобто, технологічно та організаційно цілісний маршрут «Північного потоку-2» виглядає таким чином: Бованенківське НДКР – Ухта –2 – Грязовець – Усть-Луга – Грайфсвальд. Так цей маршрут показаний і на картах «Газпрому». Те саме стосується і першого «Північного потоку». Його джерело теж там – на Ямалі.
Є й європейське продовження «Північних потоків» - це газопроводи-відведення OPAL, NEL, EUGAL. Але в цій статті йдеться про російський відрізок путінських потоків, точніше, про важливі технічні аспекти газопроводів «Бованенківське НДКР – Ухта» та «Бованенківське НДКР – Ухта-2», які в запалі дискусій по «Північному потоку-2» залишилися в тіні, хоча відіграють важливе значення саме вони.
Стандарти та стандартизація
Будь-який газопровід – це не просто труба, як прийнято вважати. Він є складною інженерною спорудою підвищеної небезпеки, що працює на високих та надвисоких тисках робочого тіла, яким є природний газ. Аварії на подібних спорудах здатні завдати істотної економічної, екологічної та іншої шкоди, включаючи численні людські жертви. Саме тому в країнах ЄС існують високі вимоги до розробки технічних стандартів, що стосуються будівництва та експлуатації подібних інженерних споруд, що виключає можливість «закрити очі» інспектуючої організації при введенні в експлуатацію таких споруд.
Чинним законодавством ЄС передбачено процедуру сертифікації, що здійснюється виключно незалежною експертною організацією, яка поділяє матеріальну та юридичну відповідальність з іншими учасниками проекту у разі аварій через порушення стандартів або технології будівництва.
Підводні газопроводи Європейського Союзу повинні відповідати вимогам стандарту «DNV-OS-F101 Submarine Pipeline Systems», розробленому світовим лідером технічної сертифікації морських споруд, класифікаційним товариством «Det Norske Veritas» (DNV). Суть стандартизації підводного газопроводу – отримати діючу інженерну споруду з найвищими рівнями безпеки та технічної надійності. Якщо абстрагуватися від комерційного виміру, то найважливішим для ЄС питанням є технічна надійність системи, що забезпечує безперебійні та безпечні постачання газу по ній.
Але як можна судити про надійність постачання газу, розглядаючи газопровідну систему всього лише на балтійській ділянці маршруту від Ямала до центру Європи? У разі багатокомпонентної системи необхідно її розглядати у своїй технологічній та організаційній цілісності, оскільки надійність її визначається параметрами надійності кожного з компонентів. Чи відповідають параметри надійності багатотисячекілометрової трансконтинентальної газотранспортної системи, включаючи морські відрізки, європейським нормам?
Варто уважно розглянути наймолодшу її частину, що проходить по території РФ – газопровід «Бованенкове-Ухта». Він був спроектований у 2008 році. Проектування велося відповідно з законодавством РФ та її нормативними документами, а також корпоративними стандартами «Газпрому». Серед них з 2006 року є «СТО Газпром 2-3.7-050-2006. Морський стандарт DNV-OS-F101 Підводні трубопровідні системи». Вказується, що він розроблений ТОВ «Науково-дослідний інститут природних газів та газових технологій» (ООО «ВНИИГАЗ») за участю фахівців організацій та дочірніх товариств ВАТ «Газпром» та ідентичний морському стандарту DNV-OS-F101 класифікаційного товариства DNV із редакційними змінами для обліку науково-технічної термінології, прийнятої на практиці проектування ВАТ «Газпром».
Слід звернути особливу увагу на те, що він не входить до переліку національних стандартів і правил, в результаті застосування яких на обов'язковій основі забезпечується дотримання вимог російського « Технічного регламенту про безпеку будівель і споруд» , що має статус федерального закону. Простіше кажучи, це виключно внутрішній документ компанії «Газпром».
Відповідно до порядку затвердження проектної документації компанії «Газпром», усі інвестиційні проекти, незалежно від джерела фінансування, підлягають:
- експертизі у відповідних підрозділах та організаціях корпоративної системи «Газпрому»;
- державній експертизі відповідно до законодавства Російської Федерації.
На держекспертизу представляється лише проектна документація, що пройшла експертизу на корпоративному рівні.
Таким чином, контроль за виконанням стандарту «СТО Газпром 2-3 .7-050-2006. Морський стандарт DNV-OS-F101 Підводні трубопровідні системи» у проектній документації здійснюється виключно департаментами та організаціями системи «Газпром» .
Державна експертиза РФ перевіряє проектну документацію виключно на відповідність обов'язковим державним стандартам, що забезпечують дотримання вимог Федерального закону "Технічний регламент про безпеку будівель і споруд".
Аналогічна ситуація має місце при здачі в експлуатацію підводного газопроводу, спроектованого відповідно до згаданого стандарту. Державні органи перевіряють побудовану споруду виключно на відповідність державним стандартам РФ, до яких стандарт DNV-OS-F101 не належить.
Ніде тут не існує незалежної експертної оцінки проектної документації з урахуванням того фактора, що газотранспортна система орієнтована на послуги для ринків третіх країн, а не тільки на внутрішній ринок Росії.
В ЄС контроль вимог стандарту DNV-OS-F101 здійснюється на державному рівні відповідним регуляторним органом на всіх стадіях від проектування до будівництва, а сертифікація підводного газопроводу здійснюється незалежною експертною організацією. У Росії контроль вимог стандарту DNV -OS-F101 на всіх стадіях від проектування до будівництва та здачі в експлуатацію здійснюється лише на корпоративному рівні "Газпромом". Державна експертиза та інспекції не здійснюють контроль вимог стандарту DNV-OS-F101, оскільки він не є обов'язковим. Тобто – сам проектую, сам будую, сам перевіряю, сам експлуатую.
Ознаки ненадійності
Логічно припустити, що така суттєва різниця у підходах до контролю за виконанням вимог стандарту DNV-OS-F101, на практиці безпосередньо позначиться на безпеці та технічній надійності підводного газопроводу. І це вже має місце. Варто особливо акцентувати увагу, що російська ділянка маршруту “Північних потоків” має ще один морський відрізок – через Байдарацьку губу в арктичному Карському морі.
Згідно публікаціям російських ЗМІ перша з чотирьох гілок 72-км підводного переходу магістрального газопроводу «Бованенкове-Ухта» спливла на поверхню 2018 року. У 2019 у ЗМІ з'явилася інформація про спливання ще й четвертої гілки. Зрозуміло, що нічого подібного не мало б бути в принципі.
Капітальний ремонт підводного переходу 1-ї гілки завершився 6 вересня 2020 року. Роботи тривали три місяці. Відновлення трубопроводу виконано зі зміною початкових проектних рішень – тепер газопровід укладено в траншею із заміною ґрунтової підкладки на скельний ґрунт, тобто, насипаний щебінь. Капітальний ремонт підводного переходу 4-ї гілки намічено на 2022 рік. У якому стані знаходяться 2-а та 3-та гілки – не повідомляється. Інформації про їх реконструкцію також немає.
Варто звернути увагу, що всі трубопроводи підводного переходу через Байдарацьку губу газопроводу «Бованенкове – Ухта» були запроектовані згідно з «СТО Газпром 2-3.7-050-2006. Морський стандарт DNV-OS-F101 Підводні трубопровідні системи». Будівництво підводних переходів газопроводів здійснювало АТ «Стройгазмонтаж» , яке на той час належало Аркадію Ротенбергу з найближчого кола друзів Путіна. На момент будівництва «Стройгазмонтаж» формально мав усі дозвільні документи, що вимагалися законодавством РФ для будівництва підводних газопроводів. Окремо варто зазначити, що для виконання робіт на об'єктах «Газпрому» підрядної організації обов'язково потрібно отримати пакет відповідних дозвільних документів від його департаментів. Видаються такі документи на підставі відповідності видів робіт, що виконуються, нормативним документам «Газпром». Очевидно, що для «Стройгазмонтажу» не могло бути варіанта невидачі дозвільних документів.
Таким чином, підрядник усі роботи з будівництва переходу через Байдарацьку губу газопроводу «Бованенкове – Ухта» повинен був виконати відповідно до вимог «СТО Газпром 2-3.7-050-2006. Морський стандарт DNV-OS-F101 Підводні трубопровідні системи». Але, тим не менш, факт спливання трубопроводів має місце і це говорить про те, що якість виконаних робіт була неналежною, або була серйозна проектна помилка.
Для усунення аварійної ситуації знадобилася зміна проектного способу прокладання двох гілок із чотирьох . Чи потрібне проведення подібних робіт для трубопроводів 2-ї та 3-ї гілки – поки що не відомо і це має підлягати встановленню з боку незалежної експертизи, а також перевірка якості виконаного ремонту 1-ї та 4-ї ниток.
Експертна оцінка газпромівської практики
Світовий досвід говорить про те, що сама концепція контролю виконання вимог стандарту, який до того ж не є загальнодержавним, у рамках однієї компанії завжди залишає можливість ігнорування тих чи інших вимог стандарту на користь корпоративним пріоритетам. Враховуючи те, що стандарт DNV-OS-F101 охоплює спектр технічних вимог від етапу проектування підводного трубопроводу до його монтажу, експлуатації та переогляду – їхнє ігнорування або часткове виконання є небезпечним, не кажучи вже про надійність такої споруди.
Декілька фрагментів із презентації «Забезпечення проектного положення газопроводів – фактор безпеки експлуатації. Досвід багаторічних експлуатаційних випробувань, моніторинг, аналітика застосування» директора з науки та розробок АТ «Газпром СтройТЭК Салават» Дмитрія Кашинцева це підтверджує:
Варто звернути увагу на факт порушення проектного положення трубопроводів підводного переходу через Байдарацьку губу, який мав місце з 2009 року і повторювався неодноразово. І це при тому, що будівництво підводного переходу розпочато у 2008 році. В офіційних ЗМІ інформація про проблему з'явилася лише за 9 років. Тобто її приховували!
C скільки ще укладено труб через тундру та тайгу з так званим «дотриманням високих стандартів проектування та будівництва»? Цього не знає ніхто, тому що технологія «відкатної машини» Ротенберга «Стройгазмонтаж» отримати гроші - укласти трубу - максимізувати відкат - розподілити дивіденди. Зрозуміло, що у цій схемі ключовий етап – максимізація відкату і собі, і декому з членів відомого кооперативу “Озеро”. Це досягається за рахунок якості робіт. Не має значення якої якості проектна документація, які матеріали та обладнання були використані, адже головне в даному випадку – швидко здати та отримати гроші. Незалежного контролю немає. А якщо щось буде не так, це неважливо – переробимо, перепроектуємо, знову ж таки – запрацюють додаткові гроші.
Показово те, що у висновках «Газпром СтройТЭК Салават» у переліку існуючих проблем значиться:
- неможливо виконати вимогу ... з огляду на відсутність можливості контролювати наявність бракуючого покриття;
- порушення існуючих процедур оцінки відповідності якості продукції ... негативно відбиваються на якості продукції та впливають на безпеку об'єкта загалом.
Останнє особливо примітне!
Висновки Д. Кашинцева ясно говорять про те, що конструкція трубопроводів (труби з незнімною оболонкою) не відповідає вимогам стандарту DNV-OS- F101. Варто ще раз пригадати, що газопровід був запроектований, побудований і зданий в експлуатацію відповідно до СТО Газпром 2-3.7-050-2006 . Морський стандарт DNV-OS-F101 Підводні трубопровідні системи». І жоден із департаментів «Газпром» чи дочірніх організацій на жодному з етапів не виявив порушень і не вжив необхідних заходів, незважаючи на поінформованість про проблему.
Зверніть увагу, що експертна оцінка Д. Кашинцева – це внутрішньокорпоративна оцінка, але вона є дуже критичною. Можна припустити, що незалежна експертна оцінка була б ще більш негативною.
А в пропозиціях міститься чітка рекомендація «виключити практику розробки технічних умов та проведення атестації (експертизи) розроблених технічних умов однією і тією самою організацією». Як виявляється, незважаючи на зроблені висновки та пропозиції, практика залишилася незмінною. І лишиться. Бо якщо її змінити, тоді максимізувати відкати та дивіденди не вдасться.
Сьогодні «Газпром» пропонує Європі «надійні» постачання газу системою з досить сумнівною технічною надійністю. Більше того, відмова «Газпрому» від транзиту через українську ГТС та Польщу ще більше знижує надійність постачання російського газу на ринок ЄС у разі повторних аварій підводного переходу через Байдарацьку губу. До того ж слід мати на увазі, що наявність на маршруті відрізка неякісно виконаного трубопроводу створює високі ризики його розгерметизації з викидом в атмосферу великих обсягів парникового метану.
При цьому не заторкається проблема особливості виконання будівельних робіт на відрізку Бованенківське НДКР – Ухта. Слід пам'ятати, що особливістю є прокладання газопроводу в нестабільних грунтах арктичної тундри, що тануть, насичених метангідратними відкладеннями. І це не те саме, що будувати трубопровід десь у районі Балтики. «Газпром» пафосно зазначає, що створення газотранспортного коридору від Ямала до Ухти є одним із наймасштабніших і найскладніших проектів за всю історію трубопровідного будівництва у світовій практиці. Але з урахуванням корпоративної практики «Газпрому» та його підрядників, описаної тут, все підлягає перевірці.
Не довіряй, а перевіряй!
Відоме завдяки президентові США Рональду Рейгану російське прислів'я «довіряй, але перевіряй» за умов кризи довіри до путінської Росії, має звучати трохи інакше: «не довіряй, а перевіряй».
Питання сертифікації газопроводу «Північний потік-2» не вирішує проблеми надійності постачання російського газу на європейський ринок. Довіритися Росії та сприйняти «Північний потік-2» як проект, що підвищує надійність поставок та енергетичну безпеку ЄС – це стратегічна помилка, яка може обійтися ЄС у майбутньому дуже і дуже дорого.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецкий, виступаючи в лютому на Мюнхенській конференції з безпеки, запропонував відключити обидва російські газопроводи в Європу через Балтику – тобто як добудований, але не запущений в експлуатацію «Північний потік – 2» , так і функціонуючий перший «Північний потік». Як ми показуємо в цій статті, ця пропозиція прем'єра Моравецького є цілком логічною і не тільки тому, що Путін використовує газ як зброю. Російські потоки від Ямала до Європи – це потенційні техногенні аварії і додаткові ризики величезних емісій парникових газів.
Тому Європейська Комісія, розглядаючи питання сертифікації «Північного потоку-2» повинна запросити всю технічну документацію на ділянку газопроводу Бованенківське НДКР – Ухта – Грязовець – Усть-Луга з морським переходом через Байдарацьку губу, заснувати незалежну експертну місію ЄС від Ямала до Європи. Те саме стосується і існуючого першого "Північного потоку", який також живиться з Ямала.
Таким чином, потрібна ревізія сертифікаційного підходу до обох проектів потоків, оскільки вони існують не власними силами, а як цілісна газотранспортна система з Арктики до Європи. І вона має відповідати і високим технічним стандартам і цілям кліматичної політики ЄС. Вважаємо , що українські та польські компанії – NaftoGaz , GTSOU , PGNiG , PGNiG Supply & Trading не залишаться осторонь та ініціюють процес верифікації відповідності якості трубопроводів, що підводять газ до російських потоків на Балтиці, міжнародному стандарту.
Стаття написана спеціально для польського сайту BiznesAlert , де й була вперше опублікована.
*****
Тема зупинки «Північного потоку» актуалізується захопленням російськими військами компресорної станції «Новопсков» у Луганській області. Вона є частиною газопроводу «Союз», через який проходить майже 1/3 транзиту до Європи сибірського газу.
Втручання у роботу ГТС російських військових і підконтрольних їм проксиз може призвести до збоїв транзиту. Цілком зрозуміло, що Росія звинуватить у цьому Україну. Це може бути використане як причина припинення постачання газу до ЄС, що за поданням Кремля має схилити Брюссель до відмови від газового ембарго.
Асиметричною відповіддю з боку Європи могло б стати припинення прокачування газу «Північним потоком-1» для того, щоб змусити «Газпром» використовувати саме український маршрут.