Шановна пані Голово, шановні народні депутати, пані та панове,
Зовнішня політика є продовженням внутрішньої. Хаос всередині країни генерує хаос назовні. Необхідність упорядкування хаосу в умовах російської агресії гібридного типу проти України є очевидною. Енергетичний чинник впливає як на внутрішню, так і зовнішню політику. Минуло понад 2,5 роки після Революції гідності, а країна не має Енергетичної стратегії. Вона має бути доопрацьована та прийнята. Документ має відобразити шляхи і способи забезпечення країни енергією, її енергетичну безпеку та напрямки переходу від енергомарнотратства до ощадливого та ефективного споживання енергоресурсів. Потрібно взяти до уваги положення чинної Стратегії національної безпеки, зокрема п.4.10 «Забезпечення енергетичної безпеки», де чітко означені окремі пріоритети забезпечення енергетичної безпеки України:
- диверсифікація джерел і маршрутів енергопостачання, подолання залежності від Росії у постачанні енергетичних ресурсів і технологій, розвиток відновлюваної та ядерної енергетики…;
- створення умов для надійного енергозабезпечення та транзиту енергоресурсів територією України, захищеності енергетичної інфраструктури від терористичної загрози;
- формування системи енергозабезпечення національної економіки і суспільства в особливий період».
Стратегічна мета – виведення країни на рівень енергетичної стійкості за рахунок власних енергоресурсів, мінімізації енергоімпорту, глибокою диверсифікацією його та технологічних новацій. Важливо ліквідувати або мінімізувати існуючі залежності та не допустити створення нових. З огляду на це, необхідно, щоб ВР України та уряд прийняли необхідні законодавчі та нормативно правові акти, спрямовані на зменшення податкового навантаження на газовидобуток з метою стимулювання його зростання. Стратегічна мета, досягнувши зменшення імпорту газу з майже 45 млрд. кубів у 2011-му до менш ніж 10 млрд. куб. м у поточному році, вийти на нульовий імпорт вже у 2020-му й ліквідувати газову залежність. Це створить більше поле для маневру у зовнішній політиці й убезпечить нас не тільки від східних впливів, але й від європейських, які містять загрозливі тенденції. Доцільно розробити й прийняти закон про енергетичну безпеку.
Україна є членом Енергетичного Співтовариства, підписала Угоду про асоціацію з ЄС, що є основою біпаралельного процесу «реформи – інтеграція» в енергетичному секторі, який є орієнтиром діяльності як Уряду, так і Верховної Ради України. Суть цього процесу – реформи енергетичного сектору сприяють інтеграції в енергетичний простір ЄС, а інтеграція сприяє внутрішнім реформам. Однак, це не означає бездумне слідування брюссельським вимогам та порадам. Наші національні інтереси мають бути понад усе. Ми не маємо права ігнорувати ті негативні тенденції, що позначилися в ЄС і які рельєфно проявилися в нещодавньому рішенні Єврокомісії по газопроводу ОПАЛ, що протирічить духу і букві Угоди про асоціацію (порушує Ст. 274) та вже, починаючи з зими, буде завдавати збитків Україні, зменшуючи транзитні надходження. За обставин протирічливих процесів в ЄС та ослабленні його інститутів, особливо, Європейської Комісії і, особливо, в енергетичному секторі, ми повинні визначити глибину інтеграції, щоб не створити – у випадку продовження негативних тенденцій в ЄС – додаткових надмірних залежностей.
В умовах російської агресії проти України, наявності в Україні потужної та розгалуженої енергетичної інфраструктури, важливим є завдання її захисту, а також протидії гібридним загрозам. При цьому важлива консолідація зусиль з нашими партнерами по НАТО. Зокрема, на цьому етапі Україні варто долучитись до роботи в рамках трьох центрів передового досвіду НАТО: з питань енергетичної безпеки, кібер-безпеки та стратегічних комунікацій Відповідне фінансування має бути передбачено в бюджетному законопроекті на 2017 рік.
Також важливим завданням зовнішньої політики і дипломатії є робота з переконання зарубіжних партнерів стосовно необхідності посилення санкцій з боку міжнародного співтовариства щодо РФ, і передусім, у сфері торгівлі енергоресурсами, оскільки саме експорт вуглеводнів є живильним джерелом російської агресії, бо забезпечує левову частку бюджетних надходжень.
І насамкінець. Як вже неодноразово сьогодні відзначалось, список бранців Кремля розширюється. Тепер до нього додалися і експерти-«диверсанти», мої колишні колеги по севастопольському Центру «НОМОС» - Дмитро Штибликов та Олексій Бесарабов. Разом з Володимиром Дудкою вони вже майже місяць перебувають під арештом. Потрібна консолідація зусиль як в Україні, так і з нашими зарубіжними партнерами, з тим, щоб спільними зусиллями домагатися звільнення усіх бранців Кремля. Питання має бути порушено на зимовій сесії ПАРЄ.
Дякую за увагу!