Проте, ці газопроводи також мають військовий вимір, який підпадає під технологію полігібресії путінської Росії – мультифронтальної та багатовимірної гібридної агресії Кремля, яка ведеться проти України та Заходу військовими та невійськовими засобами. Російська атака на українську корабельну-катерну групу 25 листопада 2018 року у Чорному морі поблизу незаконно збудованого російського мосту через Керченську протоку продемонструвала, що Росія використовує збудовану інфраструктуру для розширення військової присутності під приводом необхідності її захисту.
Спорудження мосту через Керченську протоку стало приводом розширення переліку завдань, що покладалися Кремлем не лише на Чорноморський флот, а й на Повітряно-космічні сили РФ, Росгвардію, ФСБ та інших. Подібна схема може використовуватися у коридорах російських «потоків» в Балтійському та Чорному морі. Це означає додаткову мілітаризацію цих регіонів під приводом необхідності захисту.
Схема розгортання додаткових сил та засобів Збройних Сил РФ поблизу Керченської протоки
Можна впевнено констатувати, що будівництво «Північного потоку-2» в Балтійському морі та «Турецького потоку» в Чорному морі буде використовуватися Росією для обґрунтування збільшення та урізноманітнення військової присутності в акваторії обох морів та на узбережжі. Привід – необхідність захисту стратегічно важливої морської інфраструктури, спільних і взаємовигідних російсько-німецьких, російсько-турецьких та російсько-болгарських відносин у торгівлі газом, а також нейтралізації загроз з боку НАТО, США, України, Польщі та країн Балтії, які, мовляв, готові вдатися до агресивних дій з метою блокування/знищення нової інфраструктури, появі якої вони активно протидіяли. За такого підходу, ймовірність сценарію гібридної окупації країн Балтії та нарощування угруповання сил в Калінінградській області під приводом створення зони безпеки для більшої сек’юритизації основного маршруту газової торгівлі Росія – ЄС та Росія – Німеччина, різко зростає. У даному випадку можна очікувати, що такі члени НАТО, як Німеччина, Туреччина та Болгарія можуть виявитися зовсім не на боці сил Альянсу, а навпаки.
Ми пропонуємо вашій увазі відеовізуалізацію мілітарних наслідків будівництва «Північного потоку-2». Наш висновок лишається незмінним: найкращий варіант для Європи – це відмова від «Північного потоку-2», а для США – блокувати його всіма можливими засобами.
