FB коментар М. Гончара щодо вибухів на трубопроводах газотранспортної системи Північного потоку

Щодо підводної активності Росії на Балтиці в контексті газових потоків.

Минулого року, 12 жовтня, у Києві відбулась І конференція з питань морської безпеки "Азов-2021". Якраз там Центром "Стратегія ХХІ" була представлена доповідь про російську військову підводну активність в Балтійському морі в контексті ПП-2. Посилання на доповідь тут. 

Через декілька днів тижневик "Дзеркало тижня" опублікував нашу спільно з Andrii Ryzhenko статтю "Як Росія планує використовувати «Північний потік-2» із розвідувальною метою. Чи втратить НАТО домінування на Балтиці?", де мова йшла про військові аспекти використання цивільної газотранспортної інфраструктури обох потоків. Доступна для прочитання тут. 

Ця доповідь та стаття викликали резонанс, але як показало подальше спілкування з європейськими колегами, розуміння проблеми російської підводної активності було тільки у Польщі та Литві, німецькі експерти лишались скептичними. Та й в НАТО загалом теж. Є певне розуміння у британців та американців, але не більше того. Безпекової сертифікації російських потоків з боку НАТО, як те пропонувалось нами, не було виконано. Тепер бачимо наслідки.

В подальшому слід звернути увагу на те, що буде відбуватися з газопроводами, що йдуть до ЄС з Норвегії через Північне море та з Алжиру через Середземне. А також з іншими морськими комунікаціями - ВОЛЗ та електричними кабелями. На Балтиці вони є:) Якраз про це нещодавно доповідав для конференції в польському Жешуві. 

Те що відбулось з путінськими потоками на Балтиці слід розглядати не через хибну призму "війни в Україні", а через призму війни в Європі, яку гібридними методами веде Росія проти ЄС і НАТО. Балтика вже театр воєнних дій, море яке, нібито є морем НАТО після прийому Швеції та Фінляндії до Альянсу.

Відмоніторивши традиційну абстрактно-аморфну реакцію з боку ЄС та окремих країн щодо того, хто міг зробити диверсію на Балтиці і цілком задовольнившись обтічним “a certain state” з боку Єврокомісії, Москва перейшла до наступного пункту плану. Заговорили про можливість ремонту газопроводу, але з акцентом на тому що це буде довготривалий процес - півроку-рік за словами думного депутата, голови комітету з ПЕК Павла Завального. Потрібно виготовити спеціальний кесон, знайти судно-кран великої вантажопідйомності і т.п.

Насправді, найближчим часом "раптово з'ясується", що можливості проведення більш швидкого ремонту є, але проблема буде, як і у випадку, з турбінами "Сіменса" в Канаді, в західних санкціях. Мовляв, знімайте санкції і Газпром швидко подолає наслідки диверсії з боку “a certain state”.

Справа в тім, що устаткування для ремонту саме ПП1 дійсно існує. Спеціальний ремонтний гідравлічний хомут був виготовлений 2016 року по замовленню оператора «Nord Stream AG» американською компанією «Oil States Industries» (Х’юстон, Texaс). Гідрохомут довжиною 10 м, шириною 2,5 м, висотою 4 м, вагою понад 106 тон. Це найбільший у світі ремонтний хомут з проектним терміном експлуатації 50 років, зроблений спеціально для ПП1. Місцем постійного довгострокового зберігання хомута є ремонтна база норвезької «Statoil» (зараз Equinor) в Хаугесунді (Haugesund). "Nord Stream AG" пафосно заявляла, що газопровід "полностью подготовлен к проведению любых ремонтных работ, несмотря на низкую вероятность их необходимости. Необходимости в ремонте газопровода «Северный поток» не ожидается на протяжении всего срока его эксплуатации... Конструкция с изменяемым диаметром позволяет использовать хомут в любой точке газопровода. Закрепление двух половин хомута вокруг трубопровода позволяет восстановить его полную работоспособность на трёхметровом отрезке. Крепление хомута обеспечивается с помощью гидравлических скоб на обоих концах устройства... Даже при малой вероятности возникновения необходимости в ремонте, наличие и установка хомута позволит восстановить полную работоспособность газопровода «Северный поток» в кратчайшие сроки".

Ну ось не так сталося як гадалося)

Але, звісно, що в умовах санкцій, доставка цього американського утстаткування з норвезької бази зберігання є неможливою без порушення санкційного режиму. І ось тут Кремль провокує виникнення напруженості між США та Норвегією з одного боку та ЄС і Німеччиною з іншого. І США, і Норвегія, як і Канада у випадку з турбінами, виходять з того, що санкційні режими мають дотримуватись. Але як же не прийти на допомогу європейцям! Невже Норвегія і США, які не є членами ЄС, відмовлять євопейцям в солідарності?!

Росія і сподівається, що як і випадку з турбінами "Сіменса" в Канаді, Німеччина почне волати про сприяння з боку США та Норвегії у наданні устаткування з тим, щоб якомога швидше закінчити ремонт і отримувати газ. А якщо ті відмовлятимуться, то Москва вкаже пальцем на Вашингтон, мовляв, тепер ви бачите, хто автор диверсії - це той, хто відмовляє вам, німцям та й усьому ЄС у допомозі, а самі не в змозі дати більше газу. Ну і "рояль в кущах" - поки що функціональна друга нитка ПП2 з пропозицією якомога швидше її запустити, щоб врятувати німців від холоду.

 



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів