Ця резолюція є важливим сигналом на підтримку України, однак скоріше всього, буде проігнорованою росією, якщо не підкріпиться санкційними заходами проти російського «Росатому» - вертикально інтегрованого холдингу, який управляє російським цивільним і військовим ядерними секторами. І рушійної силою могла б стати Франція, яка вже на крок попереду свого сусіда – Німеччини – у наданні далекобійних ракет Україні. Точний вибір напрямку санкційного удару дозволить його завдати у найближчий період, а виважена і системна робота – перетворити проблеми у нові перспективи для французьких підприємств і партнерів з інших країн.
У Франції з січня 2024 р. активно обговорюється проект закону про енергетичний суверенітет, який має закріпити на законодавчому рівні середньо і довгострокові цілі розвитку національної енергетики у відповідності до цілей ЄС до 2050 р. щодо декарбонізації. Франція має намір використати атомну галузь як один із основних інструментів для генерації низьковуглецевої електроенергії та забезпечити повний цикл виробництва ядерного палива для власних потреб. Францію підтримує група інших держав-членів ЄС, які бачать в атомній енергетиці ефективний інструмент для декарбонізації національних енергетичних секторів у довгостроковій перспективі.
Однак деякі інші держави-члени ЄС, зокрема, Німеччина та Австрія, активно протидіють подальшим перспективам атомної генерації і намагаються завадити закріпленню атомної галузі як одного з майбутніх джерел низьковуглецевої електроенергії у рамкових енергетичних документах ЄС.
Протистояння між прихильниками та опонентами руйнує єдність між державами-членами ЄС, формує недовіру, кризу в політичних відносинах і призводить до дезінтеграції спільного енергетичного простору. Це підважує європейську енергетичну безпеку в часи, коли росія продовжує використовувати енергетику і співпрацю як зброю.
Наразі як ніколи актуальним є повернення до конструктивного діалогу, досягнення порозуміння і згоди в енергетичних відносинах між державами-членами ЄС. Європейська комісія мала б приділити максимальних зусиль для пошуку взаємовигідного компромісу між прихильниками розвитку як відновлюваної так і атомної генерації у найближчий період часу.
Альтернативи російській урановій сировині
За останні десять років Франція імпортувала урановмісну сировину, згідно з даними Комітету Євроатома з 4 країн – Казахстану (~27%), Нігеру (~20%), Узбекистану (~19%) і Намібії (~15%). Восени 2023 р. Франція ймовірно, втратила доступ до постачання уранової сировини з Нігеру. Для компенсації дефіциту, Париж активізував діалог з Казахстаном щодо створення нового маршруту постачання сировини поза територією росії через Trans-Caspian International Transport Route (Казахстан-Каспійське море-Азербайджан-Грузія-Чорне море/Туреччина). Даний маршрут вже використовувався у попередні роки казахською компанією Kazatomprom JSC для постачання урану поза межами росії. Зокрема, в 2023 р. цим маршрутом було доставлено певну партію уранової сировини для канадської Cameco та румунської Societatea Natională "Nuclearelectrica" S.A.
Trans-Caspian International Transport Route має інфраструктурні обмеження в Каспійському регіоні, а також низку юридичних та політичних проблемних питань. Казахстан готовий інвестувати кошти у розширення залізничної інфраструктури та спеціальних потужностей портової інфраструктури порту Актау, однак значно важливішим є підтримка цих ініціатив іншими країнами вздовж маршруту.
Наразі, Trans-Caspian International Transport Route має обмежену можливість для транспортування значних партій уранової сировини через Грузію та Азербайджан. Однак політичні чинники вважаються більшими викликами. Грузія перебуває під потужним російським впливом, в той час як Азербайджан і Туреччина можуть відмовлятися від співпраці з Францією через її підтримку Вірменії. При цьому росія зберігатиме за собою можливості блокувати маршрут через Кавказ, діючи різними гібридними методами на Грузію, Азербайджан і Казахстан. Певні ризики має також проект співпраці французької компанії Orano з Монголією щодо розробки уранового родовища Zoovch-Ovoo (Зөөвч-Овоо) через географічне і логістичне положення країни між росією і Китаєм.
Для сприяння подальшій співпраці, діалогу і збільшенню безпечності кавказького маршруту для транспортування уранової сировини, Франції потрібна допомога інших крупних геополітичних гравців, зокрема, ЄС, США, Канади і Японії. Спільно, вони могли б запропонувати безпекові гарантії, фінансові ресурси та довгострокові контракти для регіональних постачальників уранової сировини.
Альтернативним варіантом залишається співпраця з Канадою, де компанія Cameco готова до розширення видобутку, якщо будуть укладені довгострокові контракти. Зрештою, Франція має бути зацікавленою повернутися разом з країнами-партнерами на західноафриканські уранові родовища.
Переробка уранової сировини (conversion)
Франція може зменшити залежність від послуг російської компанії Tenex (дочірня структура «Росатому») завдяки розширенню співпраці з американськими компаніями. Так, американська компанія ConverDyn, спільне підприємство Honeywell і General Atomics, відновила у другій половині 2023 р. переробку уранової сировини в UF6 (гексафторид урану) із законтрактованими послугами на рівні 7 тис.т до 2028 р. і перспективами збільшення виробництва до 15 тис.т (технічна потужність), якщо інвестиції будуть забезпечені довгостроковими контрактами. Більше контрактів з неросійськими підприємствами, які займаються переробкою, допоможуть закрити існуючий дефіцит і відкрити можливість для запровадження болючих санкцій через заборону доступу до сучасного обладнання і запасних частин. Для цього потрібна політична воля і довгострокове стратегічне рішення позбутися залежності від російських постачальників послуг і заплатити за такі зміни.
Збагачення урану
Декілька політичних помилок за останні тридцять років створили асиметричну залежність країн ЄС і США як споживачів від постачання російського збагаченого урану та ядерного палива. Дефіцит цих матеріалів може спричинити важкі негативні наслідки для функціонування АЕС протягом періоду від одного до трьох років, залежно від наявних запасів. В той же час, росія може знехтувати поточними фінансовими доходами від експорту ядерного палива або принести їх в жертву задля досягнення перемоги над Заходом.
Також довгостроковий характер контрактів з «Росатомом» і значна відповідальність за порушення їх умов та можливу фінансову дестабілізацію залишаються разом із відсутністю надійних альтернатив стримуючими факторами для західних компаній. Російські медіа вдало використовують факт судового позову «Росатому» проти фінської компанії Fennovoima за анулювання контракту на будівництво Hanhikivi-1 NPP і постачання російського ядерного палива, лякаючи багатомільярдними штрафами.
Деякі політики США і ЄС також остерігаються, що відмова від російського збагаченого урану та палива матиме наслідком перенаправлення значно більших їх обсягів у Китай, який використовуватиме їх у тому числі для отримання збройного плутонію-239 із реакторів на швидких нейтронах та розбудови власного ядерного арсеналу.
Для зменшення ризиків дефіциту ядерних матеріалів і в процесі підготовки до санкцій проти російської атомної промисловості США і Франція докладають зусиль для модернізації і збільшення потужностей збагачення урану. Французька компанія Orano оголосила про €1,7 млрд. інвестицій у розбудову комплексу Georges Besse II (GB-II) заводу Tricastin factory, однак запуск в роботу двох додаткових одиниць потужностей очікується орієнтовно у 2028 р. Проект реалізовується у тісній співпраці з партнерськими спільнотами Japan-France Enrichment Investing consortium, та Korea Hydro &Nuclear Power компанії SETH (Société d’Enrichissement du Tricastin Holding).
Технології та обладнання
Російський «Росатом» критично залежний від постачання сучасних технологій та обладнання для реалізації проектів у третіх країнах, а також для технічного обслуговування і розбудови вітчизняних виробничих підприємств атомної галузі. Санкційні обмеження на постачання сучасного обладнання і устаткування західних компаній з високою ймовірністю здатні затримати або навіть зупинити більшість зарубіжних проектів, а також зменшити експорт як для західних клієнтів, так і до Китаю, мінімізуючи таким чином потенційні звинувачення у порушенні контрактів та ініціювання судових справ.
У короткостроковій перспективі, приватні і частково державні компанії з Америки і Європи можуть мати деякі фінансові втрати і потребують підтримки з сторони національних органів влади. Однак видворення «Росатому» з атомного сектору в Європі дозволить створити перспективний багатомільярдний ринок технічного обслуговування і постачання ядерного палива для радянських і російських реакторів.
Французькі компанії Framatome та GE Steam Power (formerly Alstom Power Systems) нагамаються зберегти чинність контрактів з «Росатомом» на постачання систем управління і контролю, а також компонентів для реакторів російських зарубіжних проектів будівництва АЕС. Цим самим Framatome та GE Steam Power сприятимуть розширенню впливу росії на треті країни і забезпечать додаткові доходи для агресії проти Європи.
Однак, вони можуть зберегти свій бізнес і технологічні досягнення, працюючи для проекту “Accelerated Program for Implementation of Secure VVER Fuel Supply” (APIS), де спільно з Westinghouse напрацьовуються способи замістити послуги «Росатому» на всіх європейських АЕС з радянськими та російськими ВВЕР реакторами і піти ще далі. Франція також може запропонувати співпрацю з американськими і європейськими партнерами для розробки прийнятних за цінами проектів АЕС для третіх країн, які зможуть конкурувати з російськими чи китайськими пропозиціями.
«Росатом» також важливо позбавити членства у всіх міжнародних ядерних програмах, організаціях і форумах. Адже він ігнорує стандарти і норми МАГАТЕ, є частиною окупаційних сил на ЗАЕС, які забороняють доступ до робочих місць і піддають тортурам український персонал, проводять заміни на спеціалістів, що не мають відповідної підготовки і сертифікації для роботи із сучасним обладнанням і паливними збірками Westinghouse на атомній станції. Персонал «Росатому» відповідальний за консультування російських військових щодо способів шантажу ядерною аварією на ЗАЕС у спілкуванні із західною аудиторією.
Членство «Росатому» в міжнародних інституціях потрібне лише як джерело доступу до передових технологій і результатів досліджень, імпорту сучасного обладнання і устаткування, а ще – центрів прийняття рішень серед фахівців, політиків та бізнесменів.
Отже, започатковані міжнародні зусилля з розбудови альтернативних джерел і маршрутів імпорту уранової сировини, технологічних спроможностей переробки і збагачення дозволяє Франції проявити лідерство у санкційному тиску на російську атомну промисловість. Головним напрямком має стати заборона продажу і передачі передового устаткування і обладнання французьких компаній для «Росатому». Така ініціатива має надалі просуватися серед німецьких, американських і корейських компаній. В якості альтернативи, Франція може пропонувати створення міжнародного консорціуму і розробку пропозицій для європейських країн і інших держав у сфері мирного використання атомної генерації, які б були доступними клієнтам і конкурентними з російськими і китайськими.
Необхідно пам’ятати, що росія здатна завдати удару на випередження, як це мало місце у газовій сфері з обмеженням постачання у 2021 р. і диверсіями на інфраструктурі у 2022 р., не рахуючись із фінансовими і репутаційними втратами. Це має стимулювати європейські та американські країни, а також інших союзників по G7 знижувати залежність від російського ядерного палива і послуг, а також на трансформацію цієї залежності у майбутні переваги.
Автор: Андрій Чубик
Стаття написана спеціально для сайту EU Today, де й була вперше опублікована.