Китай посилив свою військову експансію в південно-західній частині Тихого океану. Військово-морські сили Народно-визвольної армії Китаю (ВМС НВАК) провели бойові навчання в Тасмановому морі в лютому 2025 року. Навчання, проведені без попередження у водах між Австралією та Новою Зеландією, продемонстрували зростаючі можливості ВМС НВАК у навігації на великі відстані, логістиці та розвідці. Більше того, навчання продемонстрували зростаючу впевненість Пекіна у своїй обізнаності про морську ситуацію у далеких морях.
Деякі аналітики пов’язують присутність Китаю в Тасмановому морі із зустріччю AUKUS Pillar II. Інші вважають це прямою відповіддю на операції США, Австралії та Нової Зеландії щодо свободи судноплавства в Тайванській протоці та Південно-Китайському морі. Сигнал Китаю очевидний: КНР воліє збільшити контроль в Тихому океані та змусити Австралію та Нову Зеландію прийняти новий порядок.
Порти, рибальство, злітно-посадкові смуги та мережі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)
У аналітичному документі «Китайська інфраструктура подвійного призначення в Тихому океані», опублікованому в рамках проекту Coastwatchers 2.0, зазначається, що кроки Китаю відображають довгострокову стратегію регіонального домінування. Китай вбудовує свої військові амбіції в проекти тихоокеанської острівної держави «Пояс і шлях» (BRI), розвиваючи інфраструктуру подвійного призначення, таку як порти, причали, рибальство, авіаційні центри та мережі ІКТ. Ці активи підсилюють операції ВМС НВАК, залишаючись замаскованими під цивільні інвестиції.
У 2025 році НВАК керує найбільшим у світі військово-морським флотом з 400 бойових короблів та прогнозами збільшення їх кількості до 425 до 2030 року. Діяльність ВМС НВАК усе більше поширюється за межі першого ланцюга островів до третього ланцюга островів і навіть до Південної Америки. Навчання в Тасмановому морі підкреслюють намір Пекіна прорвати традиційні лінії стримування та змінити регіональний баланс сил. Ключову роль у цій стратегії відіграє інфраструктура подвійного призначення.
У моєму звіті зазначено 9 портів і пристаней, 2 рибальські об’єкти, 17 аеронавігаційних проектів і 14 обʼєктів інфраструктури ІКТ, пов’язаних з китайськими підприємствами — більшість із яких належать державі та пов’язані з оборонним сектором. Ці проекти створюють екосистему подвійного призначення, яка розширює можливості ВМС НВАК у всьому регіоні.
Китай уникає ретельного розгляду своїх стратегічних цілей у Тихому океані за допомогою трьох підходів. По-перше, він представляє ці проекти як рушії місцевого економічного зростання. Докази показують інше: більші причали або злітно-посадкові смуги рідко збільшують рух суден або польоти. По-друге, китайські фірми домінують у тихоокеанських інфраструктурних контрактах, які фінансуються такими організаціями, як Азіатський банк розвитку (АБР) і Світовий банк. Ця тактика перекладає фінансову відповідальність на міжнародні установи, маскуючи при цьому наміри Пекіна. По-третє, Китай веде довгу гру з малопомітними інвестиціями. Оптоволоконна мережа Huawei у Вануату працює з 2008 року, поступово впроваджуючи китайські технології в критичну інфраструктуру з мінімальним наглядом.
Підрядники, що мають звʼязки з НВАК
Зв'язки між китайськими підрядниками та оборонними організаціями викликають додаткове занепокоєння. China Merchants Port Holdings володіє 50%-ю часткою акцій порту Ньюкасл поблизу бази RAAF Вільямтаун і порту Кембла — потенційного місця розташування атомних підводних човнів AUKUS. Компанія співпрацює з державними оборонними підрядниками, такими як China Electronics Technology Group Corporation, і тісно співпрацює з Huawei і Tencent — обидві визнані США китайськими військовими компаніями. Конфіденційні геопросторові дані з порту Ньюкасл, ймовірно, надходять безпосередньо до Пекіна.
Папуа-Нова Гвінея стикається з подібними ризиками. Китай розробив на острові десять аеронавігаційних проектів і п’ять ІКТ-сайтів, створюючи потенційний повітряний вузол і мережу зв’язку. Проект Lae Port і запланований промисловий рибний парк на острові Дару розташовані в стратегічних вузлових точках уздовж важливих морських шляхів.
Екосистема подвійного призначення Китаю стає ще більш загрозливою в поєднанні з передовими військовими технологіями. У 2024 році Пекін випробував міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) у Тихому океані, продемонструвавши вдосконалені системи наведення ракет. Наземні станції, що повʼязані з BeiDou в Австралії, і пристрої подвійного призначення в регіональних аеропортах і консульствах покращують ситуаційну обізнаність ВМС НВАК. Тим часом китайські підприємства, що спеціалізуються на глибовокодному видобутку і співпрацюють з острівними тихоокеанськими країнами, такими як Фіджі, Самоа, Кірібаті та Острови Кука, розширюють можливості застосування підводної робототехніки, яка може допомогти в навігації підводних човнів.
У моєму документі підкреслюється, що Китай продовжує нормалізувати свою військову присутність у Тихому океані, одночасно використовуючи таємну інфраструктуру подвійного призначення для посилення своїх можливостей C4ISRK (командування, управління, зв’язок, комп’ютери, розвідка, спостереження, розвідка, ланцюг враження ворога). Ці досягнення спрямовані на те, щоб обмежити свободу дій регіональних акторів і водночас зміцнити контроль Пекіна над регіоном.
Агресивні військові дії Китаю в Тасмановому морі є не реакцією на події, а виконанням прорахованої стратегії домінування в Тихому океані. Визнання цієї загрози вимагає термінових дій для протидії мілітаризації Пекіна до того, як він остаточно змінить динаміку регіональної влади.