Енергетична безпека України та ЄС можлива у тісній співпраці – підсумки дискусії

22 листопада 2018 року у Києві, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», у партнерстві та за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, провели круглий стіл «Посилення енергетичної безпеки України та ЄС через координацію та спільні дії на основі Угоди про асоціацію». Проблеми енергетичної безпеки України та ЄС, виконання Угоди про асоціацію в енергетичній сфері усіма сторонами, правова база та наявні механізми для поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у газовому секторі, у тому числі й

Дискусію відкрили президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, в.о. Голови Комітету зпитань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України Олександр Домбровський, постійний заступник Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Вольфґанґ Біндзайль і керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн.

Вітаючи учасників круглого столу, Михайло Гончар вказав на програмну промову віце-президента Європейської Комісії Мароша Шефчовича від 19 листопада 2018р. у Братиславі на ХІІ конференції з питань енергетичної безпеки Центральної Європи, у якій він підкреслив необхідність збереження транзиту газу через ГТС України. Водночас, за словами М. Гончара, ЄС навряд чи буде готовий надати гарантії такого збереження зі свого боку, а «гарантіям» з боку Росії ми знаємо ціну.

Олександр Домбровський відзначив, що енергетична безпека буде досягнута за умови самодостатності України в енергетичних ресурсах, оскільки на сьогодні по електроенергії Україна має профіцит, а по газу - дефіцит. Ключовим питанням для енергетичної безпеки України він назвав енергоефективність, яка має привести до скорочення споживання енергоресурсів. У газовому секторі проблематику енергетичної безпеки України, за його оцінками, варто розглядати за двома вимірами: зовнішнім - перспективи обхідних газопроводів та їх вплив на Україну; внутрішнім - порядок функціонування газо-транспортної системи України в цих умовах. Щодо останнього, Україна має завершити процес анбандлінгу та віднайти собі надійного західного партнера. В самому ж ЄС, як зазначив О.Домбровський, існує глибокий політичний конфлікт між створенням Енергетичного союзу та реалізацією проекту «Північний потік-2», і результати його вирішення має враховувати Україна.  

Вольфґанґ Біндзайль зазначив, що стан енергетичної безпеки України зараз кращий, ніж був коли-небудь раніше, адже держава стала споживати менше газу та проводить реформи у відповідності до Угоди про асоціацію. Між тим, процес анбандлінгу, за його словами, має бути завершений якомога швидше, оскільки він є передумовою для перемовин із західними партнерами щодо подальшого надійного транзиту газу через українську територію. Не відкидаючи політичної складової проекту «Північний потік-2» з точки зору Росії, як сказав В.Біндзайль, для європейських компаній він є комерційним проектом, а для Німеччини - іншим шляхом постачання газу. Тому газопровід «Північний потік-2», на його переконання, буде збудований, а Україні потрібно створити умови для залучення західних інвестицій у свою ГТС і знайти потужних західних партнерів щоб протистояти викликам з боку РФ.   

Габріеле Бауманн привернула увагу до важливості вибудовування Україною відносин з ЄС у контексті майбутнього транзиту та вироблення чіткого бачення подальшого співробітництва з Європейським Енергетичним союзом.

foto 2

В ключовій доповіді заходу менеджер проектів Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Ігор Стукаленко підкреслив, що реалізація проекту «Північний потік-2» руйнує засади європейського ринку газу та, разом з іншими факторами і блокуванням центрально-азійського газу, знижує безпеку поставок (SOS) та загрожує фізичною зупинкою транспортування газу територією України до ЄС, створюючи небезпеку «надзвичайної ситуації» у визначеннях Угоди про асоціацію. Тому активне застосування положень Угоди, яка передбачає прямі двосторонні стосунки у сфері використання газової інфраструктури, наявних в ній інструментів, зокрема, ініціювання прямих консультацій, а також врахування інтересів України у системі безпеки поставок (SOS) та довгострокових планах ЄС – це шлях протидії загрозам енергетичній безпеці. Угода про асоціацію, за його висновками, і впровадження газового законодавства ЄС перетворює Україну на частину рину ЄС, що має надавати їй такі ж самі права у газовому секторі як і для країн-членів ЄС.

Радник Європейської мережі операторів газотранспортних систем Антон Колісник представив засади та ключові напрямки діяльності ENTSOG, порядок застосування механізму врегулювання надзвичайних ситуацій, рівень залучення АТ «Укртрансгаз» до роботи мережі та можливості, які ENTSOG надає українському оператору з транспортування газу. Він також привернув увагу до доповідей ENTSOG, які містять оцінки ризиків і загроз та прогнози розвитку ситуації на європейському газовому ринку.

Заступник начальника Юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України» Єлизавета Баданова наголосила, що завершити процес анбандлінгу в Україні не дозволяє дійсний до кінця 2019 року транзитний контракт з «Газпромом». Тому «Нафтогаз України» намагається отримати згоду від російського постачальника на зміну української сторони контракту, проте «Газпром» відмовляється від передачі контракту новому системному оператору. За таких умов, на її думку, процес анбандлінгу неможливо буде завершити до кінця 2019 року, хоча необхідні підготовчі роботи проводяться.

Начальник департаменту енергоефективності НАК “Нафтогаз України” Олексій Хабатюк відзначив, що «Північний потік-2» є «троянським конем» для ЄС, який підриває основи функціонування Євросоюзу, адже він спрямований у більшій мірі проти ЄС, ніж проти України. Задля зміцнення власної енергетичної безпеки, як зазначив представник «Нафтогазу», Україна має використати внутрішні резерви для скорочення споживання, зокрема: впорядкувати систему розрахунків за газ; переформатувати систему надання субсидій, щоб вона була націлена на стимулювання енергозбереження; модернізувати українську ГТС.

Член стратегічної групи радників з підтримки реформ при Уряді України Карел Гірман назвав «Північний потік-2» і «Турецький потік» геополітичними проектами Кремля, які, між тим, мають певну економічну складову для «Газпрому» і європейських енергетичних компаній-учасниць. Водночас, для німецьких компаній-трейдерів «Північний потік-2» є загрозою. Для перемовин по подальшому транзиту газу через Українську територію, за оцінками словацького експерта, Євросоюз хоче отримати від України єдине бачення майбутнього транзиту та зрозуміти, хто буде оператором української ГТС.

Експерт з енергетичних питань Українського центру європейської політики Дмитро Науменко представив сценарії можливого транзиту газу через Україну після 2020 року, у контексті реалізації проекту «Північний потік-2». Він також зазначив, що голос Німеччини має все більш впливове значення в енергетичній сфері ЄС, та наголосив, що усі витрати по проекту «Північний поітк-2», в результаті, оплатять німецькі та інші європейські споживачі.

Підсумовуючи дискусію, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар  резюмував: «Нас привчають до думки, що «Північний потік-2» - вже реальність. Однак, навіть якщо він стане реальністю, це не означає, що ми повинні змиритися і припинити протидію йому. Нам потрібно готуватися не до Сценарію «В» чи «С», а до Сценарію «Х», коли зрозуміло, що буде робити Росія проти нас і чого не буде робити Європа заради нас, коли невідомих величин у сценарії наступної газової кризи буде більше, ніж відомих» . 

 

 



Аналітична записка


Дослідження


Доповіді та презентації


Статті


Коментарі експертів