Автори: Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор журналу «Чорноморська безпека», Андрій Риженко, капітан І рангу (у запасі), Військово-морські сили України
Росія впродовж останнього десятиліття активно нарощує свої військово-морські спроможності. Це стосується також і найменшого з її 4 флотів – Балтійського. Але незважаючи на певне збільшення військового потенціалу, він значно програє ВМС країн НАТО у регіоні. Росія постійно намагається знайти нестандартні і не зовсім зрозумілі для Заходу шляхи компенсації переваги військового потенціалу Альянсу на Балтиці. Газопроводи «Північний потік» та «Північний потік-2» приховано містять в собі додаткові можливості такої компенсації.
Використання протяжного – більш ніж 1200-км – коридору «Північних потоків» з метою розвідки і спостереження морського простору практично на всій акваторії Балтійського моря, надає певних операційних переваг. Це дозволяє більш ефективно використовувати наявні кораблі у протидії силам НАТО на морі, завчасно визначати приховане розгортання підводних та надводних сил країн НАТО з пунктів базування в райони вогневих позицій або патрулювання.
Технічно реалізувати програму створення підводних переваг для сил Балтійського флоту нескладно і значних ресурсів це не потребує.
Враховуючи невеликі глибини Балтійського моря та невеликі відстані від коридору обох «Північних потоків» до узбережжя країн-сусідок, а також стратегічно важливих Аландських островів, Готланда та Борнгольма, Росія може досить швидко розгорнути систему підводного спостереження на базі декількох ліній пасивного гідроакустичного комплексу МГК–608 «Північ». Вона має розглядатися як балтійський компонент створюваного Міністерством оборони РФ військового контуру глобальної системи спостереження під офіційною назвою «Единая государственная система освещения надводной и подводной обстановки «Гармония». В її основі лежать спеціальні підводні роботизовані комплекси, які запускаються з підводного човна і встановлюють ГАСи на дні. Отриману інформацію роботи передають на командний пункт управління через супутники. Ця система здатна виявляти всі кораблі, підводні човни і навіть низько літаючі літаки та вертольоти.
Сучасний комплекс підводного спостереження має можливість одночасного виявлення кораблів і малошумних підводних човнів на ділянках протяжністю до 1000 км, на відстані до 200 км від узбережжя і глибинах до 1000 м, в зонах площею 30-300 тис. кв. км.
Рис. 1. Варіант розташування ланцюга приймачів МГК-608 на морському дні.
Дальність виявлення цілі окремою станцією, в залежності від умов гідрології, складає до 150 км. МГК-608 розрахований на безперебійну роботу протягом 10 років без підйому донної частини. Таким чином, можна уявити що система підводного шпигунства РФ у Балтійському морі може мати такий вигляд:
Рис. 2. Варіант побудови мережі пасивного гідроакустичного спостереження на базі МГК-608.
Зазначена система пасивного підводного спостереження дозволить Росії взяти під контроль підводну військову і невійськову діяльність, ключові острови Балтики та маршрути цивільного судноплавства. Слід відзначити, що в арсеналі Росії є багато різнотипних ГАСів, але ведення гідроакустичного спостереження в Балтійському морі потребує відносно нескладних зразків, хоча його гідрологія має особливості.
Приховане встановлення станцій МГК-608 виконується ГУГІ (Главное управление глубоководных исследований МО РФ). Мова йде про військову частину №45707, одну з найбільш засекречених у Росії, яка планує та займається спеціальними підводними операціями. Установка ГАСів виконується з борту гідрографічних суден типу «Янтарь» (проект 22010 «Крюйс») або з борту підводних автономних апаратів.
Отримувана гідроакустична інформація може використовуватися спеціальними підрозділами ВМФ РФ з метою встановлення контролю, а також пошкодження за необхідністю, підводних силових кабелів, ВОЛЗ, трубопроводів та інших підводних об’єктів країн НАТО та ЄС. Останній підозрілий випадок – раптове зникнення у серпні 2019 року в бухті Еккернфердер великої станції моніторингу «Boknis Eck» німецького Центру досліджень океану GEOMAR. Вона використовувалась для збору важливих гідрологічних даних в Балтійському морі. На місці установки станції лишився тільки обірваний кабель зв’язку.
Враховуючи те, що траса «Північних потоків» перетинає більшість підводних оптико-волоконних комунікацій, вони є легкодоступними для прослуховування та/або диверсій. Здійснити це спроможні підрозділи ГУГІ. Гідронавти ГУГІ займаються розвідувальною діяльністю – прослуховують кабелі зв'язку, встановлюють датчики руху, відпрацьовують сценарії диверсій на підводних комунікаціях країн НАТО та ЄС.
Проведення спеціальних операцій значно полегшується через наближеність «Північного потоку» до районів їх проведення та можливість обґрунтування російської присутності через наявність двох протяжних трубопровідних систем, безперебійна робота яких потребує технічного нагляду.
Газопровід «Північний потік» свого роду «важіль проекції сили» для спеціальних операцій в центральній та, особливо, в південно-західній частині Балтійського моря. Підводна інфраструктура обох «Північних потоків» може бути використана Росією для нарощування військовими засобами потенціалу переваги над силами НАТО в зоні Балтійського моря. Предметом особливої уваги є американські сили, що розгорнуті в Польщі, та активність НАТО в країнах Балтії.
Викладене вище є основою для безпекового аудиту трас підводних газопроводів на Балтиці та обладнання, яке встановлено в їхній зоні. Фактично сертифікація газопроводів типу «Північний потік» є неповною. Відсутня саме її безпекова складова у вигляді верифікації неможливості використання підводних газопроводів у позапроєктних цілях, не пов’язаних із забезпеченням транспортування газу та підтримки його функціонального технічного стану.
Апріорі вважається, що газопромислові та газотранспортні системи можуть перебувати під тією чи іншою загрозою зовнішнього походження (природною, техногенною, терористичною), але самі не можуть генерувати загроз військового характеру для третіх сторін. Останнє не відповідає дійсності, оскільки Росія створила та удосконалює гібридні технології ведення війни, використовуючи невійськову інфраструктуру для створення прихованих переваг. Це вже знайшло своє підтвердження на Чорному морі, а отже, шаблонно може використовуватися Росією і на Балтиці.
Тому вимога американського конгресу припинити добудову «Північного потоку-2» є рухом у вірному напрямку – не дати можливість Росії наростити свій потенціал контролю Балтійської операційної зони, як цього вона вже значною мірою досягла в Чорному морі.
Статя вперше опублікована на порталі Energetyka24