Сіноколоніалізм – явище ХХІ століття, що стало можливим на тлі деградації західної цивілізації, її нехтуванням традиційними цінностями, втратої її привабливості для країн третього світу із-за важкого колоніального та не менш складного постколоніального минулого. Китай, по мірі свого бурхливого економічного розвитку, набував усе більшої привабливості як для бідних країн, так і для достатньо розвинених. Однак, чимало з них втрапили в «китайську пастку».
Наведені в огляді конкретні випадки з цілою низкою країн є переконливими свідченнями небезпек, які чекають на уряди держав, що прагнуть отримати китайські гроші «без умов» замість західних грошей чи міжнародних фінансових організацій, які супроводжують це відповідними умовами реформ, прозорості використання та підзвітності. «Дешеві» й «безумовні» китайські гроші потім дорого коштують і державам, і суспільствам, які змушені десятиліттями розплачуватись за «китайські спокуси».
Детальніше про це читайте у новому випуску серії аналітичних матеріалів "Вікно в Азію". PDF-файл доступний для завантаження нижче.