У дослідженні «Глобальна продовольча безпека: китайський та український чинники в контексті російсько-української війни» автори, експерти Центру глобалістики "Стратегія XXI", Сергій Лесняк та Яніна Чайківська, детально проаналізували сучасний стан, тенденції та ключові деструктивні чинники, які визначають динаміку глобальної продовольчої безпеки.
Висвітлено системні ризики, пов’язані з високою концентрацією світового виробництва та експорту базових агрокультур (пшениці, кукурудзи, рису, сої) серед обмеженого кола країн-лідерів (США, Бразилія, Нідерланди, Індія, Україна, Аргентина тощо). Досліджено баланс ринків і прогнозні показники виробництва та споживання зернових, олійних культур, м’яса, риби й добрив на сезон 2025-2027 років. Окрему увагу приділено комплексному аналізу України як одного з ключових гарантів світової продовольчої безпеки, чий агроекспорт у першій половині 2026 року продемонстрував тенденції до відновлення.
На основі аналізу останніх міжнародних звітів (FAO, SOFI, Global Report on Food Crises, SIPRI, WTO) розкрито синергетичний вплив кліматичних змін, збройних конфліктів, демографічних зрушень та інфляційного тиску на доступність продуктів харчування у вразливих регіонах Азії та Африки. Детально досліджено масштабну продовольчу стратегію Китаю, зокрема законодавчі норми щодо охорони орних земель («Закон про гарантування продовольчої безпеки» 2024 р., проєкт «Закону про безпеку національних резервів» 2026 р.), стратегічне накопичення державних резервів, застосування механізмів тарифних квот (TRQ) і державних торговельних компаній (COFCO). Автори також приділили увагу політиці узгодження аграрного імпорту з внутрішнім виробництвом.
Окрім того, розглянуто агресивну продовольчу стратегію Росії, яка поєднує в собі жорсткий внутрішній протекціонізм (втілений у Доктрині продовольчої безпеки) з використанням агроекспорту як геополітичного інструменту впливу. Проаналізовано спроби РФ переорієнтувати постачання зернових та мінеральних добрив на ринки Глобального Півдня для посилення лояльності країн, які розвиваються, а також систематичне використання нетарифних обмежень, експортного мита й маніпуляцій світовими цінами для витіснення конкурентів, зокрема України.
У висновках окреслено значення диверсифікації ланцюгів постачання, технологічного оновлення та міжнародної кооперації для стабілізації глобальних товарних ринків.
Детальніше ознайомитися з дослідженням можна у файлі PDF нижче.