Енергетичний баланс і чинники неекономічного характеру

Експертна команда Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" підготувала доповідь "Енергетичний баланс і чинники неекономічного характеру" для представлення на круглому сталі, організованому МЦПД 18 лютого 2015 року. Оригінал "Енергетичний ринок"Завантажити Доповідь

Енергетичний баланс будь-якої країни складається зі співвідношення між енергетичними ресурсами, які надходять для використання (видобуток, виробництво, імпорт), та обсягами ресурсів, які споживаються. Забезпечення умов для належного формування енергобалансу є одним з головних завдань держави, а позитивним результатом — стабільність функціонування економіки, зростання добробуту населення та мінімізація шкоди для навколишнього середовища.

При створенні енергетичного балансу країни доцільно звертати увагу на такі чинники, як забезпеченість викопними енергоресурсами, «спадкова» структура енергетичного міксу, можливості використання відновлювальних видів енергії, рентабельність імпорту окремих енергоресурсів тощо. На формування виваженого енергетичного балансу України негативний вплив мають ціла низка як внутрішніх, так і зовнішніх чинників неекономічного характеру:
1) домінування монополістичних фінансово-олігархічних груп, поєднаних з політичними фігурами та відповідальними посадовими особами управлінської вертикалі. Енергетичний ринок є фінансово привабливим лише з огляду на можливість отримання доступу до державних бюджетних коштів, маніпулювання тарифоутворенням та цінами, зловживання монопольним становищем на ринку, блокування заходу на внутрішній ринок конкурентів, ігнорування інвестиційних зобов’язань та проведення переважної більшості фінансових операцій через офшорні рахунки;
2) різна ціна для різних категорій споживачів. Пережиток радянської епохи, який підміняв собою соціальний захист населення, насправді має багатофакторні негативні наслідки для енергетичного балансу, зокрема, позбавляє стимулів до економії, обліку та модернізації транспортної інфраструктури, створює основу для непрозорого бізнесу з необлікованим газом, є причиною величезних витрат з державного бюджету на покриття різниці між ринкової ціною та соціально регламентованими цінами для населення і теплокомуненерго тощо;
3) переважання адміністративного управління над ринковими інструментами. Уряд повсякчас намагається управляти енергетичною сферою в ручному режимі, регламентуючи діяльність видобувних компаній великою кількістю постанов та розпоряджень, чим ускладнює планування роботи над проектами і стримує інвестиції в галузь. Окремі дії уряду, які можна пояснити складною ситуацією чи додатковими загрозами через збройну агресію РФ, не можуть виправдати загальну тенденцію, яка спостерігалася в галузі протягом багатьох років;
4) непрозорість діяльності державних видобувних компаній. Державні підприємства енергетичного комплексу зберегли в багатьох рисах систему планового господарювання радянського періоду, на яку наклалися практично безмежні управлінські можливості топ-менеджменту, як правило, під патронатом тих чи інших політично-бізнесових угруповань. У результаті цього кожне підприємство працює з багатьма компаніями-посередниками, через які вимиваються кошти, а борги перекладаються на державу;
5) нехтування заходами зі створення стратегічних запасів та диверсифікації джерел постачання критично важливих енергоносіїв. Попри багаторічну риторику різних політичних кіл, в Україні не було створено стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів, а також не забезпечено формування запасів газу за рахунок прозорих схем співпраці з приватними газодобувними компаніями. Як наслідок, зусилля уряду з формування необхідної кількості енергоресурсу на поточний опалювальний сезон були хаотичними, непродуманими і значною мірою бойкотувалися.

Однак, найбільшим викликом, якщо не загрозою, є зовнішній фактор — багатокомпонентний дестабілізуючий вплив РФ, де Кремль використовував і використовує енергетичну залежність для отримання політичних поступок, контролю над внутрішньою і зовнішньою політикою держави.

Енергетичний баланс України має формуватися урядом, враховуючи великий вплив чинників неекономічного характеру, головним збудником яких є експансіоністська політика В. Путіна. Це вимагатиме додаткових затрат на формування стратегічних запасів ключових енергоносіїв, спеціальних режимів їх споживання і поповнення. При цьому винятково важливе значення має інформаційно-просвітницька робота серед населення, провідниками якої мають бути ключові політичні фігури держави, які у свою чергу зобов’язані показувати персональний приклад та вимагати суворого переслідування та неупередженого розгляду випадків порушень безвідносно до політичної чи ділової приналежності винуватців. Стратегія розвитку енергетичної галузі має стати документом, який буде розроблений профільними фахівцями та отримає всебічну оцінку незалежних експертів.



Briefs


Research


Reports and Presentations


Articles


Expert comments